Українські народні казки

Мирове горе

Українська народна казка про тварин

Був собі дід та баба; а у них була курочка рябенька та знесла яєчко рябеньке. Дід рад, і баба рада. Дід бив, бив — не розбив, баба била, била — не розбила; мишка по полиці бігла, хвостиком яєчко зачепила та й розбила. Дід плаче, і баба плаче, і курочка куркудаче, і сміття горить, і порося кричить, і терниця ляпотить.

Сорока прилетіла та й на терниці сіла і питає: «Чого ти, тернице, ляпотиш?» — «Якби ти, сороко, знала, так ти б собі хвіст обірвала!» — «А що там таке?» — «Був собі...»

Сорока собі хвіст обірвала, полетіла та на дубі сіла. Дуб і питає: «Чого ти, сороко, без хвоста?» — «Якби ти, дубе, знав, так ти б собі всі гілля обламав». — «А що там таке?» — «Був собі... І я собі хвіст обірвала».

А дуб взяв і собі гілля обламав. Прийшли воли в ліс до дуба листя об’їдати та й питають дуба: «Нащо ти, дубе, на собі гілля обламав?» — «Якби ви, волики, знали, ви б собі роги позбивали». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Воли і собі роги позбивали та пішли до моря води пити. А море питає: «Чого dи, волики, без ріг? Де ви свої роги подівали?» — «Поодбивали». — «Нащо?» — «О, якби ти, морі, знало, то б грало і не переставало!» — «А що там таке?» — «Був собі...»

Море грає і не перестає. Попова роботниця прийшла до моря по воду і питає: «Чого ти, море, граєш і не перестаєш, що і води нельзя набрати?» — «Якби ти, попова наймичко, знала, то і відра б порозбивала». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Попова наймичка взяла і відра порозбивала і пішла додому з одним коромислом. А попадя діжу місила і питає наймичку:

«Чом же ти води не принесла?» — «Якби ти, матушко, знала, так ти б із діжі все тісто порозкидала». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Матушка взяла та все тісто із діжі порозкидала. А тут і батюшка вийшов та й каже: «Чи ти, попаде, одуріла, чи очманіла; що це ти наробила?» — «О, якби ти, попе, знав, то ти б собі всі патли обірвав». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Піп взяв і собі всі патли обірвав. А тут прийшли дякон і дячок попа звати в церков молебень служити та й питають: «Що це ти, батюшко, зробив, що все волосся на собі обірвав?» — «Якби ви знали, то б бігли по слободі та й караул кричали». — «А що там таке?» — «Був собі...»

Дякон і дячок по слободі побігли караул кричати, вся слобода збіглась миші шукати.

Походження та примітки

Мирове горе. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 241 /III. Зап. П. Іванов у м. Куп’янську Харківської губ. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР (Москва)., ф. 22, од. зб. 331, арк. 1—2.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.