Українські народні казки

Миш і жаба

Українська народна казка про тварин

Жили раз миш і жаба. Вони були собі щирими приятелями. Раз каже жаба:

— Нині буде весілля на тамтому боці ставу. Підемо туди. Миш налякалася та тихцем сказала, що вона не вміє плавати.

— Е, це дурниця! — відповіла їй жаба. — Я зав’яжу тобі мотузок довкола шиї та перетягну тебе через воду. Лише не бійся!

Миш повірила жабі та дала все з собою зробити. Так-то зачали вони мандрівку. Та коли найшлися посередині ставу, надлетів туди великий птах. Схопив миш і проковтнув її. Потім побачив жабу, що звисала на шнурку. Схопив і жабу та й з’їв і її. Жаба мала ще настільки часу, щоби з плачем сказати голосно:

— Ах, коби-то я була не зав’язала моїй приятельці мотузка на шию!

Отже, нехай ніхто не дозволить зав’язувати собі шнурок на шиї. Хоч би це хотів зробити навіть найліпший приятель і навіть у найкращім намірі!..

Походження та примітки

Миш і жаба. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Час і місце запису не зазначені. Дзвіночок. Часопис для українських дітей, Львів, 1931—1939., 1934, ч. 33, стор. не вказана (надруковано на обкладинці журналу).

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.