Мудрість і молодість
Українська народна казка Кіровоградщини
Це було дуже давно. В одній із східних країн правив падишах. Він був дуже жорстокий, але найбільше він не любив старих людей. Одного дня він видав наказ, щоб усі діти знищили своїх перестарілих батьків. Лише один юнак, який дуже любив і поважав свого батька, сховав його в горах у печері.
Падишаху було сумно, тому він вирішив розважитися. Посеред площі він наказав викопати глибоку криницю. Всі, хто заглядав у криницю, міг побачити там горщик із золотими монетами.
— Хто дістане цей горщик із монетами, — сказав падишах, — тому дістанеться половина мого статку, а хто ні — тому голова з плеч.
Кожного дня по одному юнакові опускали в криницю, але ніхто не міг знайти золото, воно неначе випаровувалося. Нарешті дійшла черга до юнака, який сховав свого батька. Він дуже переживав і попросив поради у старого.
— Не хвилюйся, синку. Чи є біля криниці дерево?
Син переконливо кивнув головою.
— Річ у тім, що горщик схований на дереві. І коли вдень світить сонце, він відображається у воді. Тому ніхто і ніколи не зможе дістати його з води, тому що його там немає.
Хлопець прийшов до падишаха і з впевненістю сказав, що він обов’язково дістане золото. Повелитель не повірив і засміявся. Юнак виліз на дерево і дістав горщик. Падишах не повірив йому, що той у свої юні роки міг додуматися до цього, і тому хлопцеві довелося розповісти падишаху правду. Падишах зрозумів, що молодість нічого не варта порівняно з мудрістю. І тому він попросив, щоб усі, хто позаховував своїх батьків, поприводили їх додому.
Відтоді у тій країні до старих людей відносилися всі з повагою, а падишах з ними радився по всіх питаннях. Так мудрість врятувала молодість.