Українські народні казки

Мужик та купець

Українська народна казка Поділля

Увійшов мужик у крамницю та й гукає до крамаря:

— А подай лиш мені оту банку з канхветами.

Той і подав. Мужик понюхав, понюхав, та:

— Ні, не такі — подай оту.

Той перемінив. Мужик знову, понюхав, не вподобав.

— Подай он аж оту, — знов гукає.

Крамар, уже розсердившись, перемінив і третю. Не донюхався й звідси нічого мужик, поставив банку та й іде з крамниці.

Взяло зло крамаря, що дурно возився стільки часу, та й кричить на мужика:

— Куди ж ти? А гроші давай!

— За що? — питає мужик.

— А за те, що нюхав! — відказує крамар.

Мужик вернувся, дістав гроші з кишені та й стукає об стіл. Постукав, постукав та й сховав. А крамар тоді:

— Нащо ж ти сховав гроші?

— Аякже — відказує той, — яка купля, така й плата: я понюхав, а ти послухав, от ми й квити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

224 (6538). Мужик та купець. СУС —. Записано 2009 року.
Оповідач: Прилуцька Пелагея Матвіївна (1917 року народження) Козятин Козятинський район Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.