Українські народні казки

Музикант і смерть

Українська народна казка Покуття

Сидить музикант на подвір’ї, перед своїм домом на пни, і грає в трембіту. А Смерть іде й каже:

— Яку ж ти славу по собі лишиш, як ти нікого не навчив грати? Ніхто тебе не згадає, як ти помреш. Ні дитини ти не маєш, ні скотини. Ніхто за тобою не заплаче.

Як узяв він трембіту, як заграв, як затрубив! Збіглися люди, ціле подвір’я. Молодь, дівчата. Плачуть:

— Таточку наш, батечку наш, хто нам буде так грати, хто нас буде так веселити, як тебе Смерть забере?!

Узяли вони Смерть у танець. Він грав, а вони танцювали. Смерть так ся змучила! І сказала, що й за десять років за ним не прийде.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Торговиця, Городенківського району, Івано-Франківської області
2 вересня 1987 року
Оповідач: Липчук Євдокія Федорівна (1897 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.