Музики й чорти
Українська народна казка Закарпаття
Був музикант у Симерках і був музикант на Мокрому. І їх замовили пани до вароша на бал грати. А на розпутті в Симері мали вони зійтися. Не доходя чоловік до Симери, на пасовиську вчув музиканта, що грав. І йому побачилися тоти гуслі:
— Які в тебе гарні гуслі, як гудуть. Чи ти би мені не поміняв на мої?
— Поміняю, але доплати мені.
— А я не маю чим доплатити, — той чоловік сказав.
Не мав він нич, лем мав піпу й жачкув. І помінялися вони.
А то був чорт.
Приходить він у село до Симери, а ґазда в дворі глядає насад з саней. Хтось йому вночі вкрав. І вкрав йому хтось кербач. На тото приходить музикант. А має під плечем не гуслі, а насад і кербач.
— То ти мені, — кричить, — насад збив і кербач узяв?
І набив ґазда музиканта, і взяв від нього насад і кербач. Той каже, же він з чортом заміняв гуслі, а ґазда відповідає:
— Як ти з чортом заміняв, то йди до чорта.
І він вернувся на тото місце, де заміняв гуслі. Чорта вже там не було, а гуслі й смик висіли на корчови. Він забрав свої гуслі й знову пішов дорогою. І стрітився на розпутті з цімбором, з другим музикантом. Пішли до вароша, там, де їх запрошували на бал. А там були панове. Вони грали панам, і пани їм метали гроші в гуслі.
Музиканти призиралися межи панами і спізнали межи ними попа, що повісився. І вони зрозуміли, що то не пани були, а чорти.
Опівночі закінчили бал, і музиканти пішли дому. По дорозі догонила їх панська кочія. Пропонують пани:
— Сідайте на кочію, ми вас підвеземе.
Музиканти сіли з панами і поїхали. Приїхали у варош. Пани сказали:
— Ми далі не йдеме, ідіть долу з кочії.
Зійшли долу. То була ніч, дванадцята година. Полягали вони собі спати, рано пробудилися, а вони не у вароші, а у високому терню густому. Вибралися відти. Єден каже:
— Но, кілько ми грошей заробили?
Зачали витрясати із гусель, а то були не гроші, а кінські конячки.