☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Наречений Жовтобрюх
Українська народна казка Кіровоградщини

Жили колись в одному селищі на березі річки Громоклея жінка з донькою. Жили бідно. Мати ходила по наймах, а донька працювала вдома, город обробляла, по хаті поралася, їсти варила. Така вже вміла була! До чого не візьметься, все в руках горить.

А через річку жив пан. В наймах у нього працював хлопець, сам був сирота, ні батька, ні неньки. Один, як билинка в полі. Дівчина, бігаючи по воду до річки, часто бачила його. Він також запримітив її. Сподобалася вона йому.

Та не так сталося, як гадалося. На нього пані теж око поклала. Хлопець кожен день бігав до річки, чим розгнівав її. А вона насправді була відьмою. Все її дратувало, бо юнак не звертав на неї уваги.

У той день, коли народився новий місяць, вона сіла перед люстерком із запаленою свічкою і проказала:

— Якщо не мені, то нікому.

І перетворила хлопця на гадину. Жовтобрюхом став. Тільки раз на місяць хлопець перетворювався на людину. А дівчина щодня бігала до річки, та хлопця не було. Одного разу в очереті вона побачила гада. Він виповз на берег і почав повзати навколо дівчини. Вона дуже злякалася і кинулась тікати. Та де там! Ставши колесом, гад покотився поперед дівчини, не даючи пройти. Вона звернулася до нього:

— Прошу тебе, не чіпай, пропусти. Я тобі завтра молочка принесу.

Він почув слова дівчини і почав таке виробляти! То на хвіст стане, то хвилечкою повзе, то колесом покотиться, то хвостом голівку свою підтримує. Зовсім, як людина. Тільки що не говорить.

Кожного дня він чекав дівчину на березі, але вона не приходила. Засумував. Не витримав, поповз до її хатини. Бачить, двері відімкнені. А в хаті на полику лежить хвора дівчина, дуже бліда. Підповз до неї, поклав свою голову на її руки, а вона така гаряча, аж пашить. Обвився він навколо неї і своїм холодним тілом зняв з неї жар. Від прохолоди вона відкрила очі і заціпеніла. Побачивши її ляки, він заговорив людським голосом:

— Не бійся мене. Я хлопець з того берега річки. Мене зачарувала пані-відьма, і я можу перетворитися на людину тільки тоді, коли народжується місяць.

Дівчині стало жаль хлопця. Піднявши на руки, почала гладити його. Від теплоти її рук, від людської доброти, від того, що вона не злякалася, зміїна шкіра раптом злізла з хлопця. Вони обоє зраділи, одружилися. В них дітки народилися. Живуть у щасті та добрі.

Хто слухав цю казку, тому бубликів в’язку. А кому не сподобалась, хай кращу розповість!

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

320 (8222). Наречений Жовтобрюх. СУС порівн. 425М. Записано 2010 року. Ужвій Іда Федорівна (1920). Кіровоградська область, Бобринецький район, Гертопаново