Українські народні казки

Насмішливе слово

Українська народна казка про тварин

Давно се діялось, як побачив один чоловік в лісі огрядного оленя. І довго він любувався красою оленя. Аж той запримітив вкінці і чоловіка і зрадів, бо вже віддавна мав замір поспитати когось про свою красу.

Олень наблизився, проте, до чоловіка, станув перед ним в цілій своїй огрядності та й питає: «Чи гарний я?» — «Коби-сь не куций!» — сказав чоловік.

Олень задрожав з досади і каже: «Зроби мені сокирою рану межи рогами». Та й пригнув голову до чоловіка. Сей вагався, але вкінці цюкнув топором рогатого, а в тій же хвилі блюхнула кров косицею, аж до половини високих дерев. «Дякую тобі за прислугу, — каже зранений. — За рік прийди на те саме місце, щось тобі цікавого покажу і скажу». Та й за сим словом пігнав в гущаки, лишаючи широкий слід крові за собою.

В рік жде чоловік на оленя, але вже з кресом в руці, бо боявся пімсти оленя. Незабавом надбіг олень та й, поклонившися знакомому, каже: «Подивися, чи рана від твого топора загоїлась». І схилив голову перед очі чоловікові.

Трепечучи, оглянув чоловік зранене місце та й каже: «Загоїлась і лиш маленький шрамок по собі лишила». — «Видиш, — промовив, зітхаючи, олень, — рана від топора за рік заросла, але рана, що мені в серці зробило твоє насмішливе слово, не загоїться ніколи».

Походження та примітки

Насмішливе слово. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. М. Колцуняк. Час і місце запису не зазначені. Дзвінок. Письмо ілюстроване для дітей і молоді, Львів, 1890—1913., 1892, ч. 19, стор. 150.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Насмішливе слово

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Давно се діялось. Побачив один чоловік в лісі огрядного оленя, довго любувався його красою. Аж той в кінці запримітив чоловіка і зрадів, бо вже здавна мріяв розпитати у когось про свою красу. Олень підійшов до чоловіка, став перед ним і питає:

— Чи гарний я?

— Якби не куций! — сказав чоловік.

Олень затремтів з досади і каже:

— Зроби мені рану поміж рогами.

І пригнув голову до чоловіка. Сей вагався, та врешті вдарив сокирою рогатого. Одразу бризнула кров.

— Дякую тобі за послугу, — сказав поранений, — за рік прийди на те саме місце, я щось тобі скажу.

Сказав і погнався в гущаки. Через рік чекає чоловік на оленя, але з рушницею в руці, бо боявся помсти. Прибіг олень поклонився чоловіку і каже:

— Подивись, чи рана від сокири загоїлася.

Сказав і нахилив голову перед ним. Тремтячи, оглянув чоловік поранене місце і каже:

— Загоїлась і лиш маленький шрам після себе залишила.

— Бачиш, — промовив, зітхаючи, олень — рана від сокири загоїлась, але рана, що мені на серці зробило твоє насмішливе слово, ніколи не загоїться.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

80 (5138). Насмішливе слово. СУС 159В. Записано 2008 року.
Оповідач: Синиця Надія Лук’янівна (1930 року народження), село Нове Місто, Монастирищенський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.