Українські народні казки

Не впусти рака з рота

Українська народна казка про тварин

Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні:

— Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були!

— Угу! — каже ворона, не роззявляючи рота.

— І братів, і сестер твоїх знав, — каже рак, — що за добрі люди були!

— Угу! — гугнить ворона, а рака кріпенько держить.

— Та вже хоч вони і гарні люди, — каже рак, — а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе!

— Еге! — крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.

От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою річчю, то люди й кажуть:

— Упустив рака з рота.

А як кого остерігають, то кажуть:

— Гляди, не впусти рака з рота.

Походження та примітки

Не впусти рака з рота. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 242/І. Час і місце запису не зазначені. Українські народні казки, вибрані для дітей. Упорядкував Б. Грінченко, К., 1907., стор. 81—82. Паралелі: Молода Україна. Часопис для дітей старшого й меншого віку. К., 1908—1914., 1909, № 9, стор. 25—26; Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 90, 481; Афанасьєв, стор. 104; Указатель сюжетов. [Составил В. Я. Пропп]. — Народные русские сказки А. Н. Афанасьева. В трех томах, т. 3, М., 1958., стор. 463; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 183; Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 221—222. Сюжет даної байки відомий ще з давньоіндійського збірника повчальних байок «Панчатантра».

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Не впусти рака з рота

Українська народна казка Полтавщини

Летіла ворона понад річкою, дивиться, лізе рак. Вона хап його і несе до високої сосни, щоб сівши на гілля, гарненько поснідати. Бачить бідолаха рак, що справи його кепські, та й каже вороні:

— Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і матір, хороші були люди.

— Угу, — каже ворона, а рота не розкриває.

— І братів, і сестер твоїх знав, — каже рак — прекрасні люди!

— Угу, — каже ворона, а рака не відпускає.

— Та хоч і хороші вони були люди, а ти все ж таки і за розумом, і за красою перша.

— Таки твоя правда, — не втрималась ворона та й випустила рака з рота.

Тому як кого одурять улесливою річчю, люди кажуть: «Упустив рака з рота».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

99 (4991). Не впусти рака з рота. СУС 227*. Записала Петреченко Наталія 2008 року.
Оповідач: Ступа Микола Тимофійович (1937 року народження), Василівка, Козельщинський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.