Українські народні казки

Не втручайся в чужу долю

Українська народна казка Гуцульщини

Оден чоловік наймив собі косарів. І сам косив з ними до полудня. Жінка вивезла фірою полуденок, пополуднували, жінка поїхала додому, а він з косарями остався. Косарі зачали клепати коси, а ґазда пішов у потік, у корчі. І там завісився. Поклепали коси, покурили, а ґазда не виходить. Пішов оден з косарів подивитися, де ґазда. А той на дубі висить. Косар здоймив суху гілляку і два рази повішеного вдарив. І сказав: — Так тобі й треба.

Вертається він межи косарі і говорить:

— Пішли додому. Ґазда завісився. А косарі не погодилися.

— Раз ми гроші взяли, косим до вечора.

До вечора покосили і розійшлися додому. Жінка приїхала і забрала повішеника.

А на другий день той чоловік, який вдарив повішеника, заслаб на ноги. Ноги стали нерухомі. Кілко його не возили по лікарях, все було дарма. Ліку не було.

Так він пролежав два роки. І вже думав сам, як він має вмерти, бо йому наприкрилося лежати. Закликав він своїх синів і говорить:

— Впрягайте коня і повезіть мене в ліс, най я подихаю свіжим воздухом.

А сам думає: «Коби мене в лісі щось із’їло». Хлопці повезли його в ліс, а він усе каже:

— Далі везіть, далі.

Старається якнайдалі заїхати, щоб якнайживше попала на него звір. Завезли його далеко, у глухий ліс, а він каже:

— Наломіть мені фої, постеліть. І здойміть мене з воза, бо я хочу тут ночувати. А завтра приїдете і мене заберете.

От і лишився він у лісі на ніч. Десь коло півночі чує, щось дубає. Подумав: «Це певне медвідь. Добре, що йде та мене з’їсть». Дивиться, а це йде старий дідо з бородою і з довгою палицею. У великій крисани. І питає:

— Що ти тут робиш?

— Та я чекаю, щоби мене щось з’їло, бо мені наприкрилося лежати спараліжованому.

А дідо підоймає палицю і б’є його палицею. І говорить:

— Вставай, іди додому.

Він навіть не намагався вставати. Тоді вдарив його дідо другий раз узяв його за руку і підоймив. І говорить:

— Іди додому і більше не втручайся в чужу долю. Той чоловік завісився, бо така його доля. А ти його вдарив два рази буком і за це два роки відпокутував. А тих два рази я тобі тепер віддав. Повторюю: іди додому і більше не втручайся в чужу долю.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області
7 червня 1987 року
Оповідач: Цимбалюк Василь Дмитрович (1925 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.