Українські народні казки

Не мав коли, а збрехав

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив у нашому селі один чоловік. Звали його Іван. Він був дуже високий на зріст і кремезний у плечах. А силу мав таку що, казали люди, мішки ніби маленькі м’ячики перекидав. А залізо голими руками гнув. За це і прозвали його у селі Гевелом, значить здоровенним. Та найбільше його любили у селі люди за те, що він добре умів жартувати, побрехеньки всякі розказувати, веселити всіх.

От одного разу зібралися біля магазину багатенько людей. Стоять у черзі, сумують. Аж тут під’їжджає Іван. Люди оживилися і просять його:

— Іване, збреши щось.

А він враз роздратовано і випалив:

— Немає мені часу тут вам побрехеньки розказувати, бо он у Полківничі ставок спускають. Поїхав я рибу ловити.

Спитав за чим черга, сів на мотоцикл і погнався. Ті рибаки, що стояли в черзі, засіпались і бігом додому за фатками, хто перший. Дорогою ще й своїм знайомим попереказували. Посходились люди до ставка. Чималенько зібралося людей, а той ставок ніхто і не думав спускати. Біжать розлючені до Гевела. А він тільки стоїть та й посміхається:

— То ви ж самі просили щось збрехати. То я й збрехав, раз просять.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

147 (5195). Не мав коли, а збрехав. СУС 1920В. Записано 2008 року. Рябокінь Ольга Василівна (1949). Черкаська область, Маньківський район, Іваньки