Українські народні казки

Небилиця

Українська народна казка Полтавщини

Давно це було, ще я була маленька, дід парубкував, а батька й на світі не було. Достатки в нас звісно які.

От пішли ми дідом на заробітки. Трапилися добрі заробітки: якби приложив копійок три, то назбиралося б шажків шість. Ото вештаючись по заробітках, ми повернулися, а якраз батько народився. Сидів на печі та вже передкував.

Пішли ми у ліс по дрова на хрестини. Дивимося, аж під лопухом ведмідь лежить. Ми до нього, а він — навтьоки. Ми під лопух, а там кубло, а в ньому шестеро яєць. Ніяк не можемо їх викотити, то я вже ледве в шапку зібрала.

Приходимо додому, а в нас свиня квокче. Так ми й підсипали під неї яйця, а вона висиділа шість волів-соколів. А в нас уже землі Донської розвелося. Хотіли орати, приїздимо, аж лихо тяжке. Вовки внадилися і всю землю виносили, а на тому місці — болото.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

105 (5001). Небилиця. СУС —. Записала Кузьмич Юлія 2008 року. Костина Варвара Марківна (1936). Полтавська область, Козельщинський район, Пашківка

Небилиця

Українська народна казка Полтавщини

Як був я маленький, іду та й іду. Коли чую у вербі пищать печені каченята .Я руку — не влізу, ногу — не влізу. Тоді я весь скрутивсь і вліз, поїв ті каченята, став вилазить — не вилізу. Так я сходив додому, взяв сокиру, прорубав більшу дірку та й виліз .Узяв сокиру за пояс та й іду.

Коли дивлюсь пасеться кобилка. Я сів на неї та й їду. Кобилка тюк-тюк, а сокирка цюк-цюк, та й перерубала кобилку надвоє .Я взяв гілочку з верби та й збив кобилку. Сів та й їду, а з тієї гілочки виросла верба аж до неба. Я по тій вербі поліз на небо. Поки з богом побалакав, то кобилка пішла і вербичку понесла...

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

158 (4806). Небилиця. СУС —. Записала Радченко Ольга 2008 року. Шкурлега Марфа Оксентіївна (1908). Полтавська область, Зіньківський район, Пишненки

Небилиця

Українська народна казка Полтавщини

Мишка побігла в норку.

Де норка?

Вода залила.

Де вода?

Віл випив.

Де віл?

Довбня вбила.

А де та довбня?

Черви поточили.

А де черви?

Кури поклювали.

А де ті кури?

У ліс полетіли,

А де ліс?

Далеко. Квітками заріс.

А де квітки?

Дівчата порвали.

А де ті дівчата?

Козаки забрали.

А де ті козаки?

Весілля зіграли.

І стали жить-поживать та добра наживать.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

166 (4816). Небилиця. СУС —. Записала Бойко Марія 2008 року. Бойко Ніна Федорівна (1948). Полтавська область, Зіньківський район, Шилівка