Українські народні казки

Невдале сватання

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це давно. В нашому селі Кравцівка жив Микитка. Його ніхто не любив, бо він був дуже хвастливий. Сподобалась йому дівчина Одарка, і вирішив з нею одружитись.

Та їхати треба було в інше село — Щербинівку. Свататись взяли двох помічників. Пошили Микитці штанці та красивий жупанчик. Запрягли коней та й поїхали.

По дорозі домовились, що один із сватів буде підхвалювати Микитку, а інший вихваляти. Для того, щоб показати нові штанці, будуть по черзі моргати. Як моргне один — Микитка одну полу жупанчика відкриє, як моргне другий — другу полу.

Та по дорозі Микитка сходив за копну сіна, зняв штанці та й забув одягти. Ось нарешті приїхали. Вийшла Одарка і тут таке почалось...

Один сват говорить:

— А наш Микита дурненький.

А інший:

— Та не дурненький, а зовсім дурний.

— А наш Микитка трошки сліпенький.

— Та не сліпенький, а зовсім сліпий.

— Та наш Микитка, кривенький.

— Та не кривенький, а зовсім кривий.

Та як моргне перший сват, а Микитка як відкине полу. Другий сват моргає, щоб Микитка закрив жупанчик. А Микитка гордо й другу полу відкриває...

Так і закінчилось сватання з величезним гарбузом.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Демченко Анастасія Семенівна (1920 року народження), Дніпропетровська область, Царичанський район, Кравцівка
17 (7166). Невдале сватання. СУС 1688. Записав учень 11 класму Стратій Євгеній 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.