Українські народні казки

Невістка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ще в дитинстві розказувала бабуся нам малим цю страшну казку.

Жила в одному селі свекруха з невісткою, бо сина на війні убило. А зла була, гірше вєдьми. Послала молоду невістку у неділю жито жати. Поклала вона синочка під сніп та й побігла жати. Не ухилялася весь день. Вже і вечір близенько, пора додому.

Через балку і пролісок прибігла додому, стала поратися, корів подоїла. А тут свекруха з порога:

— Де ж ти, врежа невістко, дитину поділа?

Побігла невістка знову у поле. А назустріч орел летить сизокрилий, перед нею сідає.

— Чи не бачив ти, орле, під снопом моєї дитини? — спитала вона.

— Бачив, як три яструби твого сина колишуть: один очі виймає, другий кістки ковтає.

Забилася мати у горі, змахнула руками і перетворилася на білокрилу чайку. Над Дніпром літає та голосно плаче, долю проклинає. А іноді залітає в село знайоме та б’ється у шибку до свекрухи, ніби каже:

— За що ти мене молоду не любила? За що у неділю заставляла робить, за що ж дитину мою згубила?

Та й летить до Дніпро, де літає одиноко та голосно плаче.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Малишева Євдокія Полікарпівна (1925 року народження), Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, Верхівцеве
124 (7276а). Невістка. СУС —, новотвір. Записано 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.