Українські народні казки

Необачний півень

Українська народна казка про тварин

Жили собі дід та баба. Зробили вони якось наливку, настояли як слід, а вишні за хату висипали. Побачив їх півень, поклював і — готовий... Ліг і лапки вгору.

Побачила півня бабуся, руками сплеснула:

— Такий півник був. І на тобі — здох! Не пропадать же добру. Обскубу хоч пір’ячко.

Обскубла пір’я, а півня за пліт викинула.

Очуняв півень голий-голісінький. А сусідський питає його:

— Петю, що з тобою?

— Ехе-хе, і не кажи... Нализався оце. А вони, кляті, п’яного роздягли.

Походження та примітки

Необачний півень. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. В. Вихров у м. Дніпропетровську. Час запису не зазначений. «Перець». Журнал сатири й гумору, К., виходить з 1940 р., 1964, № 19, стор. 6.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.