Українські народні казки

Новорічна казка

Українська народна казка Поділля

В передноворічний день Старий Рік почув, що всі люди, звірі і птахи готуються його проводжати. А будуть зустрічати Новий Рік. Розлютився Старий Рік.

— Як то? Чому мене готуються проводжати? Я не хочу відходити! Я багато зробив добрих справ і ще не всі завершив.

— Не гнівайся, Старий Рік ! Ти дійсно приніс багато радості і щастя, твориш добрі справи. Та твій час скінчився — защебетали в один голос лісові птахи.

Та Старий Рік не міг заспокоїтись. І вирішив не пускати в свої володіння Новий Рік.

Відразу розбудив він Буйного Вітра і Віхолу. І пішли вони гуляти лісами і полянами, містами і селами. Віхола сипала густим сріблястим сніжком. А Буйний Вітер роздимав його і засипав всі дороги і стежки. Намітав на шляхах величезні снігові замети і кучугури.

Та зимовий день короткий. Ось уже і вечоріє. Стомилися буйний Вітер і Віхола, та й пішли відпочивати. Все навкруги затихло, Потріскував морозець. На ясному небі засяяв місяць. На вулицях лунав дзвінкий сміх, пісні і було чути щирі привітання:

— З Новим Роком !

І зрозумів тоді Старий Рік, що не в змозі він зашкодити приходу Нового Року. А всі справи, що не завершив він, завершить Новий Рік.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

192 (6458). Новорічна казка. СУС —, новотвір. Записано 2009 року.
Оповідач: Онуфріїшина Ксеня Федорівна (1922 року народження) Пеньківка Літинський район Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.