☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Німий Василь
Українська народна казка Кіровоградщини

Жила колись в нашому селі Богданівка дуже гарна дівчина. Мала чорні очі, дуже гарні довгі коси. Всі хлопці задивлялися на неї і кожен хотів, щоб вона подивилася на нього. А звали дівчину Галиною. Але їй було байдуже до всіх, нікого вона не любила. Тільки відказувала, щоб більше не приходив ніхто.

А в тому селі жив бідний Василь. Була в нього вада — не міг говорити, був німий. Казали, що онімів він у дитинстві. Ще й шкутильгав на ногу. Але дуже добрий був душею, жалісливий. Про Галину Василь і не думав. Куди вже йому до неї.

У дворі у хлопця росли дуже гарні квіти. Галина любила квіти і часто приходила ними милуватися. Оскільки Василь не міг говорити, то говорила вона. Сердилася, що мати дала їй таку красу, бо ж від роботи вона все одно зів’яне. Розповідала, що хоче, аби хтось полюбив її за добре серце, а не за гарну вроду.

Коли в полі закінчувалися роботи, бралися за прядиво. А возили замолочувати коноплі в річці Буг до сусіднього села. Там їх залишали на деякий час у воді. Бо у нашому селі не було ставків. Треба було їхати, щоб забрати мочені коноплі.

Зібралися дівки, молодиці і попросили Василя, щоб віз їх підводою. Коло води сміялися, жартували. Галина стала на камінь, зігнулася до води і впала. Плавати вона не вміла, а вода почала її нести. Василь скочив у воду і врятував Галину. Від переляку хлопець заговорив. Після цього випадку Василь і Галина почали зустрічатися. Оженилися, народилися у них діти і жили вони довго і щасливо.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

203 (8101). Німий Василь. СУС —. Записав Семенда Дмитро 2010 року. Семенда Віра Лаврентіївна (1926). Кіровоградська область, Ульянівський район, Богданове