Українські народні казки

Одна діра, друга діра

Українська народна казка Буковини

Був собі чабан. Багато років пас вівці. Їдного разу йшов він через поле додому, а цигани десь обікрали церкву і загубили з попа ризи й кадильницю. Чабан то все найшов. Одів ті ризи та й іде через молдавське село. Молдавани побачили його в ризах і подумали, що то піп.

— Служи в нас у церкві, — кажуть йому.

Коли ж вони говорять по-молдавськи, а він по-українськи, і він не розуміє їх, а вони його. Молдавани покликали дяка. А дяк умів і так, і так. Поговорили вони, і договорився чабан з людьми, що стане в них попом за три тисячі на рік. Договорився з дяком, що з тих грошей піп буде брати тисячу, а дяк — дві за те, що має вчити попа, бо чабан не вмів ні читати, ні писати.

Дяк узяв Євангелію, прив’язав до неї такого ж розміру дошку і провертів у тій дошці три дірки. «Піп» мав дивитися на ті дірки і співати: «Їдна діра, друга діра, третя діра-а-а».

Так прослужили вони два роки. «Піп» співає «Їдна діра, друга діра», хор підхоплює і співає далі, як треба. А молдавани не розуміють, що він про діру співає. На третій рік вернулися в село хлопці з солдатів. В російській армії вони навчилися по-російськи. Послухали в церкві, як піп співає, прийшли додому й говорять батькам:

— Що це у нас за піп, що лиш за дірки співає?

Зібралися старші чоловіки, поговорили і вирішили викликати архірея, щоб перевірив попа. Але дяк про це діло дізнався. Має бути архірей! Та й каже дяк «попови»:

— Біда! Приїде архірей та й зніме тебе з роботи.

— А що ж робити? — каже.

— Треба архірейови заплатити. Піп-чабан каже:

— Я даю дві тисячі. А мені вистачить за три роки й тисячі. Дяк навчив його, як він має співати, коли приїде архірей.

— Як будеш так співати, то вистав перед два пальці, — каже дяк. Приїхав у церкву архірей і нікому нічого не каже, лиш стоїть межи людьми. Дяк торкнув «попа»: «Вже є архірей». Батюшка-чабан починає співати:

— Їдна діра, друга діра, третя діра-а-а!..

Архірей думає: «Я тобі дам «діру». Підеш ти відци». А «піп» далі співає:

— ...Три роки прослужив, Три тисячі заробив.

Їдна мені, їдна мені, а дві архірейови-и-и!

І виставив наперед два пальці! Архірей як це вчув та побачив тих два пальці, то не міг видержати. Вийшов наперед і сказав:

— Люди добрі! Батюшка у вас отлічний! Такого доброго батюшки в світі більше нема! Побільше б нам таких!

І ще й зараз служи той «батюшка» в сусіднім селі, в Клошині.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області
23 березня 1979 року
Оповідач: Танас Іван Олексійович (1922)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.