☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Онуки
Українська народна казка Кіровоградщини

В одному лісі була маленька хатинка. В ній жили бабуся, дідусь та їхні онуки. Одна онука була бабина, а друга — дідова. Бабина внучка була старшою, вередливішою та хитрою. А дідова внучка була доброю, щирою, маленькою дівчинкою.

Одного осіннього ранку дівчатка пішли до лісу назбирати грибів. Бабина внучка була гарно одягнена, в нових червоних черевичках, а дідова доношувала одяг старшої сестри.

Вони шукали лісом і зустріли малесеньке лисенятко, яке лежало і жалібно плакало. Бабина онучка пішла далі, спотикаючись, бо задерла голову так високо, що не бачила нічого під ногами. А дідова внучка побачила малюка і забрала його з собою. Вони гуляли лісом, а потім повернулися до хати. Маленька дівчинка віднесла лисеня, поклала його у клуні і піклувалася про нього всю осінь. Кормила, поїла, сповивала і воно одужало. Потім дівчинка його відпустила і воно повернулося до матусі.

А в той час в лісі коїлися осінні дива. Все осипалося, дерева стояли голими. Баба з онуками пішла до лісу назбирати хмизу. Вона зі своєю онукою йшла спереду, а маленька худенька дівчинка йшла собі ззаду, мовчки збираючи хмиз.

— Ти збирай, а ми ще встигнемо, — сказала баба.

Та тихенький вітерець навіював страх на дівчат. Вже вечоріло, тому вони верталися додому. Але трапилася біда, вони заблукали. Почали нервувати, плакати, але тут де не візьмись з’явилося маленьке лисенятко. Воно дуже зраділо, зустрівши дівчинку. І його мама, щоб віддячити рятівниці, вивела їх з лісу.

Вони не тямили себе від радощів. І з цього дня бабина внука і баба стали добрішими, а дід зі своєю внукою зажили щасливо.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

24 (7905). Онуки. СУС —, новотвір. Записала Шуліка Аліна 2010 року. Борозняк Катерина Пилипівна (1940). Кіровоградська область, Олександрівський район, Красносілля