Українські народні казки

Орел та орлята

Українська народна казка про тварин

ОРЕЛ ТА ОРЛЯТА — Українська Народна Казка Про Тварин
ОРЕЛ ТА ОРЛЯТА — Українська Народна Казка Про Тварин

Далеко, далеко, між морями, на одному острові жили орел та орлиця. Вчинили собі гніздо, і орлиця висиділа трьох орлят.

Айбо на тому острові часто на них нападали різні звірі й могли малят з’їсти. Зато старі вирішили переселитися на інше місце. Орел полетів і довго не повертався. Потім з’явився і каже:

— Найшов я місце, куди перенесемо наших малят.

— Най буде так, — погоджується орлиця. — Я буду сокотити гніздо, а ти бери малих та неси.

Взяв старий одне орля. Летять, летять, летять. Серед моря звідає маля:

— Сине, видиш, як я з тобою мучуся. Як постаріюся, ци будеш ня годувати?

— Буду, де би ні!

— Неправду кажеш, не будеш! І пустив маля в море.

Вернувся за другим... Летять, летять, летять. Коли були серед моря, зазвідав отець другого:

— Сине, ци на старі дні будеш ня сокотити?

— Буду, чому би ні!

— Неправду кажеш.

Й кинув і це орля в море.

Вернувся за третім. Несе, несе, несе. Коли були серед моря, зазвідав го:

— Сине, правду говори: ци на старі дні будеш ня честувати?

— Няньку, як ви будете старі, у мене уже будуть мої діти, і я буду їх доглядати.

Заплакав старий орел:

— Ти, синку, сказав правду. Так на світі буває...

І переніс старий орел останнє орля на острів. Звили собі гніздо і щасливо жили...

Діти лишаються дітьми, поки малі, а як підростуть, то вже мають свої турботи.

Походження та примітки

Орел та орлята. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. П. В. Лінтур у с. Доробратове Іршавського р-ну Закарпатської обл. від І. Ільтя. Час запису не зазначений. Дідо-всевідо. Закарпатські народні казки. Запис текстів та впорядкування П. В. Лінтура, Ужгород, 1969., стор. 22—23.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Художник ілюстрацій К. Шалварова