Українські народні казки

Орел і кріт

Українська народна казка про тварин

ОРЕЛ І КРІТ — Українська Народна Казка Про Тварин
ОРЕЛ І КРІТ — Українська Народна Казка Про Тварин

Весною орел, налагодившись мостить гніздо, вибрав дуб старий-престарий, товстий та високий, а на кінці гільчастий. Коли орел почав мостить гніздо, кріт виліз з-під землі і побачив, що орел працює над гніздом, йому жаль стало, що орел дарма приклада своє старання, бо він добре знав, що дуб той не сьогодні, так завтра повалиться; всі коріння дуба потрупішили. Кріт підняв вгору голову і сказав: «Не мости на цьому дубі гніздо, у нього всі коріння підгнили. Як підніметься буря, він повалиться, дарма пропаде твоя праця і занапастиш своїх дітей». Орел розгнівавсь і з серцем одповів: «Твоє діло в землі копаться, а не учить того, хто більше забув, чим ти знаєш». Кріт каже: «Хоч ти, орле, і багато знаєш, а того знать, що я знаю, ти не можеш знать. Не хочеш

мене послухать — і не треба, опісля будеш жалкувать». Орел сердито крикнув на крота: «З таким сліпцем, як ти, я і розмовлять не хочу». Кріт завернувсь і поліз під землю.

Пройшов тиждень, пройшов другий. Орлиха нанесла яєць, висиділа їх, вилупились орлята. Орел з своєю жінкою були дуже раді, не могли налюбуваться на своїх діток. Не пройшло й трьох день, як піднялась велика буря. Ліс зашумів, загудів, піднялась тріскотня. Як налетіла буря на той самий дуб, де було орляче гніздо, він, бідняга, скрипів, скрипів і не видержав, вмісті з землею вивернуло його. Поваливсь дуб на землю, а орленята полетіли, як галушки; попадавши з такої вишини на землю, розбились до смерті... Орел з орлихою поплакали, поплакали, а горю своєму все ж таки не запомогли. Тоді орел згадав про крота: «Ех, дурний я, чого я не послухав крота? Не прилучилось би такого нещастя. Недарма кажуть старики, що й з великим умом без практики і опиту можна в дурнях зостаться».

Походження та примітки

Орел і кріт. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. П. Тарасевський в м. Шебекіно Бєлгородського пов. Курської губ. Час запису не зазначений. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 372—373.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Оформлення художника В. М. Дозорця