Українські народні казки

Осика

Українська народна казка Поділля

Народила Матір Божа сина, дізнався про це цар Ірод. Зібрав на нараду своїх тлумачів і ті порадили йому знищити Сина Божого. Зловити його разом із матір’ю та втопити у річці. Попередили добрі люди Матір Божу про задуми Ірода. Подалася вона із Сином у світи.

Тікала матір Божа, із сином від Ірода. Ховалася де тільки могла, просила захистку у всіх на дорозі. Допомагали їй і звірі, і птахи, і рослини. Кущі прикривали їх своїм гіллям, ведмеді пускали в свої барлоги, вовки запрошували до своїх нір. Усюди допомагали їм. І ось біжать вони полем, вже Ірод поруч. Чути позаду тупіт копит, а сховатися немає де, лише при дорозі дуб та осика ростуть. Підбігає матір Божа із сином до осики та й просить сховати їх від Ірода:

— Осиченько, голубонько, листя у тебе широкеє, віти густі, заховай нас від смерті лютої, що женеться он по п’ятам.

— Заховала я б вас та сама боюся аж трясусь від страху. Не можу я себе погубити, лише для того, щоб вас спасти.

Почув це дуб, та й опустив свої віти на Матір Божу із Сином. Проїхав Ірод із воїнами, не побачив. Підняв дуб віти, випустив Матір із Сином на дорогу. Подякувала вона йому щиро від усього серця.

— Бути тобі, дубе сильним і міцним, та житимеш ти триста років. А тобі, осико, весь свій вік трястися і боятися.

Як побажала так і сталося. Дуб росте міцним та сильним і живе триста років, а осика постійно трясе листом.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

215 (6482). Осика. СУС —. Записано 2009 року. Коберник Галина Анатоліївна (1961). Вінницька область, Літинський район, Петрик