Українські народні казки

Пан Попеловський

Українська народна казка Гуцульщини

Був собі дідо та й мав пса й кітку. Та й каже їм: — Я вас годував дотепер, а ви мене — відтепер. Пес піде туди, де є обід, та й встарає кавалок хліба, та й принесе дідови. А кітка йде до пана. Іде та й здибає зайця.

— Куди ти йдеш, кіточко?

— Іду до пана на справу. Хто з’їв солонину, ковбасу, все кажуть, що кітка.

А заєць каже:

— Хто погриз капусту, буряк, усе кажуть, що то заєць. І я би пішов до пана на справу.

А кітка каже:

— Та йди. Але добра була би справа, коби вас було дванадцять. А заєць побіг та скликав дванадцять зайців, та й ідуть усі за кіткою до пана.

Приходить кіточка до пана та й каже:

— Вам пан Попеловський прислав дванадцять зайців.

А пан виходить, забрав тоти зайці та й загнав їх у хлів. Та й надавав кітці всього. Зав’язав їй на шию ковбасу і передав тому панови грошей.

Приходить кітка додому та й дає то дідови. Та й обертає ще, знов іде до пана. Іде вона, а назустріч біжить лисиця. Та й питає:

— Куди ти йдеш, кіточко?

— Я йду до пана на справу. Хто з’їв солонину, ковбасу, все кажуть, що кіточка.

А лисичка каже:

— Та й я би пішла на справу. Хто з’їсть курку, гуску, то все кажуть, що то лисиця.

— Коби вас було дванадцять, то би була добра справа, — каже кіточка.

Лисиця побігла та й скликала дванадцять лисиць. Та й іде кіточка наперед, а лисиці ззаду. Та й приходять до пана. Кіточка зайшла та й каже до пана:

— Ідіть, вам пан Попеловський прислав дванадцять лисів. Пан вийшов та забрав тоти лиси, та й позапирав. Та й каже кіточці:

— Що то за пан такий, що тілько звірів має? Ану най він прийде до мене.

А кітка прийшла та й спалила ту дідову хату, що була. А дідови сказала:

— Їдьмо до пана.

Прийшли над річку, та й каже кітка дідови:

— Ви скидайте своє дрантя та й кидайте в воду, най то пливе. А я біжу до пана.

Приходить кіточка до пана та й каже:

— Йой, що сталося! Ми їхали до вас, та й коні потопилися, та й бричка втопилася. Заледве пан утримався, ледь не втопився. Пан не має як іти до вас, бо голий. Дайте панови щось убратися. Та ще й хата у нього згоріла.

Пан дав кітці вбрання, та й кітка пішла та й убрала пана Попеловського.

Та й приходять вони до пана. Та й пан вийшов та й їх забрав до себе. Та й дав їм хату, і вони вже жили у пана. І пес пішов з ними до пана.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Долішній Спас, Косівського району, Івано-Франківської області
17 липня 1987 року
Оповідач: Гаврилюк Одокія Лук’янівна (1907 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.