Українські народні казки

Пан та коза

Українська народна казка Поділля

Зимою їхав біля села пан. Настала ніч. Він попросився до селянина переночувати. Селянин пустив його. Став пан знімати вовчу шубу. А в хаті саме була коза. Як почула вона вовчий дух, від страху вся труситься і ногами тупає. От пан і питає:

— Чого це коза на мене так дивиться й ногами тупає?

— Бо чує вовчий дух. Вона в мене вовків ловить, — каже хазяїн, — цієї зими вже десятеро зловила.

Почувши це, пан почав договорюватись з хазяїном, щоб купити в нього цю козу. На другий день пан заплатив селянинові за козу, як за корову, забрав її з собою та й поїхав. Аж тут біжить назустріч троє вовків. Коза дуже злякалася й почала стрибати, й метатися в бричці. Пан наказав їздовому, щоб той випустив козу. Коза з переляку втекла до лісу, а вовки кинулися за нею.

Пан сказав, щоб їздовий відв’язав коняку і поскакав услід, а то коза всіх вовків порве, всі шкури зіпсує. Їздовий прискакав до лісу, побачив пошматовану козу, вернувся до пана і каже:

— Гризлася ваша коза з вовками, вся порвана, а вовки втекли від неї. Яка була хороша коза! — сказав пан.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

132 (6533). Пан та коза. СУС 1529В*. Записано 2009 року.
Оповідач: Оніщук Марія Павлівна (1933 року народження) Пиків Калинівський район Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.