Українські народні казки

Пан теля пасе

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Одна бідна вдова оддала єдину дочку за бідненького панка. От одного разу цей поганенький зять поїхав до тещі в гості. А перед цим сказав своєму наймитові, що балакатиме з тещею не по-своєму, а по-німецькому, бо по-своєму уже забув балакати. І щоб наймит переказував на свою мову сказане панком по-французьки. Той згодився. От і приїхали. Теща дуже рада, дорогий зять приїхав. А він:

— Панте-ляпасе! Панте-ляпасе!

Тещу злякало таке привітання, та й питає у парубка-наймита, що такого сталося з її милим зятем, що мову йому перекрутило! Наймит пояснив, що його хазяїн забувся по-своєму балакати, а навчився більш культуральної мови.

Теща, трохи засмучена і в розпачі, почала розпитувати про дочку та про онуків, а він, зять, все своєї:

— Панте-ляпасе! Панте-ляпасе!

Жінці стало страшно і дуже шкода і зятя, і своєї дочки. Вона запросила пообідати, бо приготувала ж таки добру страву, як для гостей!

А зять все своє:

— Панте-ляпасе! Панте-ляпасе!

На що наймит одказує, що пан не хоче обідати. Пан незадоволений, що наймит так каже, сердиться, кричить:

— Панте-ляпасе! Панте-ляпасе!

А сам страшно хоче їсти. Тоді наймит і каже жінці:

— Залиште його, бо він дуже розгніваний, йому не до обіду.

Так наймит з господинею вдвох і пообідали. Та тещу не залишає думка, що її зятьок голодний, знов запрошує попоїсти. А зять все своє:

— Панте-ляпасе! Панте-ляпасе!

На що наймит витлумачує, що пан не хоче їсти, а лишень хоче кварту води та шматок хліба. Теща виконала бажання свого рідного зятя, а сама підвечеряла разом із його слугою.

І знову зять сердиться, кричить на наймита, а сам не хоче по-нормальному говорити, а тільки по-іностранному. Вранці рихтується зять в дорогу, а теща душі не чає, гостинцями закидала весь віз для дочки та онуків. А зать знову своє:

— Панте-ляпасе! Панте-ляпасе!

Тоді наймит і витлумачує гостинній жінці, щоб та все забрала, бо пан не такий бідний, у нього все є, і не просте, а все іностранне. Теща, зрадівши за достаток дочки і онуків, забрала все назад.

А як виїхали за село, пан почав лаяти наймита, що через нього він і голодний сидів цілий день, і гостинців ніяких не отримав. То чого ж було їхати?

А наймит, хитро посміхаючись, відповів, що по-іностранному він нічого не може второпати, бо сам, на відміну від пана, неграмотний!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

164 (5213). Пан теля пасе. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Мельниченко Югина Іванівна (1918 року народження), село Подібне, Маньківський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.