Панська чуприна
Українська народна казка Полтавщини
Одного разу пан ішов по вузькій кладці та й звалився у річку.
— Рятуйте, хто боїться бога! — кричав він.
А був він лихий до людей. Ось побачив бідняк з берега, задумався та й каже:
— А як же вас, пане, рятувати? Якби мене, то й за чуприну можна, а ви ж пан!
— Тягни, як хочеш, лиш би не втопиттися.
Чоловік думає, а тут надбігло ще кілька людей та й кажуть:
— Не годиться пана за чуприну смикати.
— І справді, не годиться.
Отак думали-гадали, поки пан не втопився.
Панська чуприна
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
— Чоловіче, бійся Бога, рятуй мене! — кричав потопаючий лихий пан.
Кріпак, уздрівши його з берега, задумався та й каже:
— А як же вас, пане, рятувати, коли вас треба за лоб тягнути, а ви наш пан?
— Тягни, як хоч, аби лиш смерті не бачити!
Кріпак думає, думає, аж надбігло більше людей та й кажуть:
— Де ж пана можна за чуприну брати. Що би він вже був за пан, аби його мужик за чуприну сіпав!
— Та, певно, — обізвався знов хтось, — що не годиться, бо видно, що панська чуприна не до того. То лишень мужицька чуприна на то на світі, аби її пани тягнули, як хочуть і куди хочуть.
Отак люди радились, радили та балакали на березі, що робити, а пан кричав:
— Хто в Бога вірує, рятуйте!
Кричав, кричав та й втопився...