Пастушок

Українська народна казка Чернігівщини

Був собі пастушок і мав матір-чарівницю. Був він у неї лиш один та вередливий такий. А люди скаржились, мовляв, великий бешкетник і п’яниця росте. Тільки рідненька матінка бачила в ньому добро. Щоб вирвати сина з людських обмов, задумала його одружити. Коли сказала про це, то син, на велике диво й радість матері, погодився, ставлячи умову, що це буде найкраща дівчина, яку він вибере сам.

Послали сватів, але дівчина відповіла, що вийде за Івана аж тоді, коли той піде на війну з трьохголовими зміями і принесе три зміїні голови. Коли пастушок почув про це, втішився, а мати гірко плакала, виряджаючи сина-одинака на війну. Та не зважав син на материні сльози, зібрав собі ватагу й пішов по «дарунки» для своєї любки.

Спочатку пішло добре — одному змієві голову відрубав, другому… Та почув цар темних сил про воїна Івана, який з мечем гостить в його країні, виїхав зі своїм військом проти нього. Побачивши, що вояків небагато, цар послав лиш одну частину свого війська, щоб зловити Івана, але вони не повернулися. Послав інших — і ті не повернулися. Тоді пішов сам з військом і зловив пастуха. Потім звелів зав’язати його в мішок і кинути в море.

Коли довідалась про це ненька, то перетворила любку свого сина на чайку і звеліла їй все життя літати понад морем і кричати. Таким чином вона помстилася за смерть свого єдиного синочка.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

19 (4148). Пастушок. СУС —. Записала Юрченко І. М. 2007 року. Сахно Євгенія Ігнатівна (1924). Чернігівська область, Бобровицький район, Бобровиця