Українські народні казки

Перекотиполе-свідок

Українська народна казка Полтавщини

Одного разу ішли двоє чоловіків із заробітків. От один пожаднився на гроші другого і вирішив його вбити. А той другий проситись:

— Я тобі й так гроші віддам, тільки не вбивай.

Не погодився. Аж тут котиться перекотиполе. Злодій якраз зібрався вбивати безневинного чоловіка, а той побачив перекотиполе та й просить:

— Перекотиполю-перекотиполю, будь мені свідителем.

Лиходій тільки засміявся на ці слова. Убив того чоловіка, закопав. А гроші собі забрав. Прийшов додому. Родичі вбитого його розпитують, чого він не прийшов. А лиходій і каже:

— Та він ще там зостався, пізніше прийде.

Чекали, чекали його, та й вирішили, що десь на чужині згинув. А злодій збудував собі гарну хату, оженився. І одного разу пішов з жінкою в сусіднє село в гості. Ідуть вони полем, аж тут котиться перекотиполе. Глянув той чоловік на нього і засміявся. А жінка до нього:

— Це ти з мене смієшся?

— Та ні, чого б я з тебе сміявся.

— Та ні, це ти з мене сміявся.

Виправдовувався він, виправдовувався, а жінка своє товче. Мусив він їй признатися, чого засміявся. А жінка в нього була справедлива, взяла та й заявила на чоловіка. Засудили його. Отак перекотиполе допомогло лиходія викрити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

182 (7091). Перекотиполе-свідок. СУС 960 А. Записала Мотчіль Тамара 2009 року.
Оповідач: Загреба Тетяна Григорівна (1924 року народження), Сухоносівка, Чорнухівський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.