Пес Левко і вовк Темнота
Українська народна казка Кіровоградщини
Жила собі баба Ликеря з дідом Савелієм недалеко від лісу, Мали вони онуку Текля, Вона часто бувала у діда з бабою. Дід Савелій робив ярма для волів, а баба Ликеря доглядала за городом та худобою. Текля то біля діда крутиться, то бабі допомагає по господарству. Обійстям бігав пес Левко. Якось у неділю поїхав дід Савелій на базар. Він пообіцяв привезти Теклі нову стрічку для її довгої коси та пряника, коли та буде слухатися бабу Ликерю.
Баба з онукою вигнали кіз в кінець городу. Пасуться кізоньки, а Текля грається неподалік з песиком Левком. У другому кінці городу шарувала буряки баба Ликеря. Згодом кличе баба онуку допомогти їй. Удвох вони добре працюють. Коли це чують, песик Левко дуже став дзявоніти. Дивиться баба з онукою, як Левко то до паркану підбіжить і гавкає на когось, то до кізоньок. І все їх далі від паркану відганяє, та так голосно лящить.
— На кого це ти? — гукнула бабуся Левкові.
Коли угледіла щось за парканом. А це прийшов із лісу вовк Темнота. Як побачив козенят, то захотілось йому молодого м’ясця. Ось він почав закрадатися до них з-за паркану. Баба як схопить мотику і давай нею розмахувати. А Текля й собі почала руками махати. Та обидві так голосно кричать, що вовка злякали. Бачить Темнота, що не зможе узяти козеняти та й каже:
— Хай вам грець, такого репету наробили з нічого! Через тих козенят і в город зазирнути не можна.
Та й пішов швиденько в ліс. Приїхав дід Савелій з базару, привіз Теклі пряник і блакитну стрічну, яка пасуватиме до її очей. А Текля розповіла про пригоду їх з вовком. Пригорнув дід онуку і поцілував. Потім насипав миску кулешу і дав песикові Левкові.
— Молодець Левку, добрий з тебе сторож буде, — сказав дід і поляпав по спині песика.
Більше Темнота не приходив. А Левко справно ніс свою службу.