Українські народні казки

Пиндик

Українська народна казка про тварин

Був собі дід та баба, та посіяли вони гороху. Повадився в город пиндик горох красти. Баба каже дідові: «Піди ж таки, діду, убий пиндика, а то пропаде весь горох».

Пішов дід пиндика бить. Іде по дорозі — лежить довбня та й питає: «Куди ти, діду, ідеш?» — «Іду пиндика бить». — «Возьми мене з собою!» — «Чіпляйсь за бороду». Довбня і почепилась.

Іде дід по дорозі — біжить півничок. «Куди ти, діду, ідеш?» —

«Пиндика бити». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Півничок почепився.

Іде дід по дорозі — біжить уточка. «Куди ти, діду, ідеш?» — «Пиндика бити». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Уточка причепилась.

Іде дід по дорозі — повзе рак. «Куди ти, діду, ідеш?» — «Пиндика бить». — «Возьми мене з собою!» — «Чіпляйсь за бороду». Рак причепивсь.

Іде дід по дорозі — лежить шило. «Куди ти, діду, ідеш?»-

«Пиндика бить». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Шило й причепилось.

Іде дід дальше. Лежить лико. «Куди ти, діду, ідеш?» — «Пиндика бить». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Лико причепилось.

Іде дід по дорозі. Лежить кізяк. «Куди ти, діду, йдеш?»-

«Пиндика бить». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Кізяк причепивсь.

Прийшли до пиндикової хатки: кізяк на поріг, лико під поріг, а довбня на хату, рак під лавку, шило на лавку, півник на жердку, уточка під піч. А в печі горить та й пищить: «Пи-пи-пи! Прийшли пиндика бить!»

А він біжить та й кричить: «Хто мене сміє бить? Хто мене сміє бить?!» Тільки що на поріг, та й на кізяку підсковзнувсь, впав та й в лику заплутавсь. Шило його коле, рак щипа, а уточка біга по хаті та й кричить: «Так, дітки, так! Так, дітки, так!» А півень сидить на жердці та й кричить: «Бийте, бийте та й подайте сюда! Бийте, бийте та й подайте сюда!»

А довбня з горища як бухне, та й вбила пиндика. Дід взяв його та й поніс додому, а баба каже: «Тепер горох цілий буде!»

Походження та примітки

Пиндик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 210. Зап. П. Іванов у м. Куп’янську Харківської губ. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР (Москва)., ф. 22, од. зб. 331, арк. 30—31.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.