Українські народні казки

Побрехенька

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було, коли мого батька на світі не було. Земля була така велика, як конячий копит, але хорошою конякою за місяць не об’їдеш. Я був малий і пас дідові коні. Об’їжджаючи землі, я заснув. Прокинувся, дивлюсь, а коня немає.

Шукав, шукав — не знайду. Ставлю палицю, у неї стромляю голку, у вушко голки побачив, що вона з лошам на острові. Сідаю на ножик, а голка за весло. Піймавши коня, сідлаю його і їду.

А вітер зірвався, і хвилі великі, як гори. Кінь, спотикнувшись об хвилю, став тонути. Я бігом сідаю на лоша, коняку зверху і пливу. Приїжджаю на поле, а дід мене шукає.

— Де ж ти, хлопче, бродиш? Бігом додому, бо твій батько народився!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

196 (5425). Побрехенька. СУС —. Записала Савченко Надія Петрівна 2008 року.
Оповідач: Кривенко Івані Федотович, село Заліське, Тальнівський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.