Українські народні казки

Премудрий Марко

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі премудрий багатий хазяїн Марко в селі Сукорівці на краю села. Була у нього смоляна фабрика, ткацька фабрика, хлібопекарня. Захотів бути іще багатшим і з повагою до бога став молитися і бога просити.

Накрив стіл всякою їдою, послав перинки переночувать. Послав дорогу дорожку от порога до воріт і став читать молитви, щоб прийшов сам бог. Ось і незабаром прийшов сам бог, переодітий в одежину бідного. Охорона стала його не пускать. Вийшов і премудрий Марко і питає:

— Що ви хочете?

— Я прошусь переночувати у вас.

Марко глянув — старець. І говорить йому:

— Ідіть на чорну кухню.

Бог пішов. Там він питає у куховарки, чи немає чогось повечерять, вона говорить:

— І чавуни помила.

— А переспать немає де? — питає старець.

Вона і послала хорошу постельку в другій кімнаті, а богу говорить:

— Лягайте отам в запічку і не командуйте.

В дванадцятій годині ночі прилітають дванадцять янголів і говорять:

— В селі Нежен народилася дванадцята дитина, Святий Боже, святий кріпкий, яке ім’я йому дать і долю?

Бог і відповідає:

— Ім’я йому дать Марко. В премудрого Марка є дочка. Оженитися на цій дочці і пожить все добро Марка.

Злякалась куховарка, схопилась з постелі — немає ні бога, ні ангелів. Вночі пішла до премудрого Марка і говорить, що вона почула.

Запрягає Марко пару коней і їде бричкою в село Нежен. Зустрічає пожилого чоловіка та й питає, де тут село Нежен, а чоловік відповідає, що він звідтіля.

— А ти куди йдеш?

— Та у мене народилась 12 дитина і ніхто в куми не хоче йти похрестить.

— Я піду тобі за кума, — говорить Марко, — я багатий і буду дитині хорошим хрещеним батьком.

Сіли і поїхали, взяли дитину.

— Хлопчик красивий, — бог сказав, — щоб він ріс не по дням, а по часам.

Охрестили. Марко купив горілки, закуску і одправили хороші хрестини. Підвипили, Марко просить, щоб цього хлопчика віддали йому, буде йому управляющий, як виросте, бо в нього одна дочка. Мати довго не соглашалась віддати дитину, та Марко вговорив батька, щоб віддав. Дав їм Марко сала, пшениці, горілки, забрав хлопчика та й поїхав.

Їхав чумацьким шляхом, побачив глибокий рів. Замотав хлопчика в дорогу сукню, та й кинув його туди. А тут їхали чумаки, везли сіль премудрому Маркові, чують плаче дитина, остановились, зв’язали вожжі, вірьовки і подали хлопчику. Він уже був величенький, ріс по часам. Витягли його, такий гарний! Ось один чумак і говорить:

— У мене немає діток — буде мені за сина.

Привозять сіль, розгружають, а хлопчик сидить співає на бричці. Вийшов Марко та й каже:

— Де ви його взяли?

— А чумак та й каже:

— Найшли його в глибокім рову на чумацькому шляху.

Марко говорить, щоб віддали йому цього хлопчика. Дав їм кварту горілки і сказав, що буде йому за сина, бо у нього тільки одна дочка. Чумаки взяли гостинець і віддали хлопця.

Зробив Марко велику бочку і посадив цього хлопчину туди і вкинув у річку, і думає: «Оце все!»

Пливе бочка, хвилі підганяє, а тут прали прачки одежу і взяли цю бочку, вловили і відкрили. А там — красень, а не дитина, років п’ятнадцять йому можна дати.

Привели його в монастир, а батюшка возрадувався:

— Буде мені помічник, немає у мене діток.

Щоб відмолити гріхи, Марко поїхав в монастир, щоб бог простив йому усі гріхи. Придивився — хлопчина гарний, колись тут його не було. Та й питає премудрий Марко:

— Де взяли цього хлопчину?

Вони кажуть:

— Прачки його зловили в річці.

Просить він отця:

— Дайте мені його за хорошу ціну. Він буде мені за хазяїна.

Віддали. Посадив його на бричку, дав у руки записку і сказав нікому не давав читати. Іде хлопчина, пострів його бог і говорить:

— Дай бумажку, я подивлюсь!

— Та не можна, не велів Марко нікому давать.

— Я тільки гляну і віддам тобі.

Дав записку. А бог йому дав другу, а ту взяв так, що хлопчик цього не помітив. Було написано в першій: «Дорога супруго, поки я приїду знищіть цього хлопця в смоляній фабриці, і кістки віддайте собакам».

Приїжджає на тачанці красень, а не хлопчина. Дає записку жінці, а в ній написано: «До мого приїзду обвінчать дочку в церкві і мене встрічать».

Так усе й зробили. Їде Марко додому, глянув, їде зять з дочкою на тачанці.

— Що ти наробила? — говорить.

— Оце що писав, ось твоя записка, твій почерк.

Марко бігом в смоляну фабрику і каже:

— Хто зайде сюди — кидайте і зваріть, хоч говоритиме, що він премудрий Марко, кидайте в смолу.

Пішов зять роздивлятися на багатства. Марко думав, що він зразу на смолярню і пішов узнать зварили його в смолі, чи ні. Заходить, а його робочі хап і в котел із смолою гарячою кидають. Він кричить:

— Я премудрий Марко!

Не помогло ніщо. Зварили. Зайшов зять, а робочі говорять:

— Готово!

Він думав, що смола готова. А то Марка зварили, царство йому небесне.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Бутхарейт Ганна Миколаївна (1930 року народження), Дніпропетровська область, Нікопольський район, Орджонікідзе 296 (7434). Премудрий Марко. СУС 461. Записав Качан Ярослав 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.