Українські народні казки

Премудрий рак

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Біжить лисичка полем, добігає до річки, раптом дивиться, із річки рак вилазе на камінь і точе свої клешні.

— Агов раче! — загукала лисичка. — Ти, мабуть, до косовиці готовишся, що клешні точиш об камінь?

Рак теж поздоровався та й відповідає:

— Я клешнями роблю те що ти зубами, так що треба, щоб гостріші були.

— Так тепер я бачу, — каже лисичка, — не даром люди кажуть про тебе, що ти сім літ по воду ходив, приніс додому і ту на порозі розлив.

А рак відповів:

— Як його ходити, як на ногах зуби? Може, колись і правда була, а тепер брехня стала. Як хочеш то давай побіжимо наввипередки, — каже рак, — я тобі ще на один скок добавлю ходу.

— Біжимо до тієї осики, що стоїть на узліссі, — каже лисичка.

Повернулася до лісу, стала на один крок уперед проти рака, та й дожидає, коли той звелить бігти. Рак учепився своїми клешнями за лисиччиного хвоста, підібрав усі свої вісім ніг, та й гукнув:

— Но!

От лисичка й подалась вздовж поля, добігла до осички, стала та й повернулася, щоб подивитись, де ж той рак чимчикує, аж чує позаду себе:

— Я вже й на осику лазив, тебе виглядав чи скоро ти прибіжиш!

А лисичка аж рота роззявила, дуже здивувалася, що рак, і той одурив лисичку.

І з тих пір лисичка з рака не сміялася. Ось і казочці кінець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

162 (7364). Премудрий рак. СУС 275. Записав Клименко Денис 2009 року. Денисова Галина Григорівна (1934). Дніпропетровська область, П’ятихатський район, Миколаївка