Українські народні казки

Премудрий рак

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Біжить лисичка полем, добігає до річки, раптом дивиться, із річки рак вилазе на камінь і точе свої клешні.

— Агов раче! — загукала лисичка. — Ти, мабуть, до косовиці готовишся, що клешні точиш об камінь?

Рак теж поздоровався та й відповідає:

— Я клешнями роблю те що ти зубами, так що треба, щоб гостріші були.

— Так тепер я бачу, — каже лисичка, — не даром люди кажуть про тебе, що ти сім літ по воду ходив, приніс додому і ту на порозі розлив.

А рак відповів:

— Як його ходити, як на ногах зуби? Може, колись і правда була, а тепер брехня стала. Як хочеш то давай побіжимо наввипередки, — каже рак, — я тобі ще на один скок добавлю ходу.

— Біжимо до тієї осики, що стоїть на узліссі, — каже лисичка.

Повернулася до лісу, стала на один крок уперед проти рака, та й дожидає, коли той звелить бігти. Рак учепився своїми клешнями за лисиччиного хвоста, підібрав усі свої вісім ніг, та й гукнув:

— Но!

От лисичка й подалась вздовж поля, добігла до осички, стала та й повернулася, щоб подивитись, де ж той рак чимчикує, аж чує позаду себе:

— Я вже й на осику лазив, тебе виглядав чи скоро ти прибіжиш!

А лисичка аж рота роззявила, дуже здивувалася, що рак, і той одурив лисичку.

І з тих пір лисичка з рака не сміялася. Ось і казочці кінець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Денисова Галина Григорівна (1934 року народження), Дніпропетровська область, П’ятихатський район, Миколаївка 162 (7364). Премудрий рак. СУС 275. Записав Клименко Денис 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.