Українські народні казки

Притча про роботящого й лінивого

Українська народна казка Гуцульщини

Жили два браття. Оден був роботящий, а другий ледацюга. Роботящий жив добре, а ледащий був зовсім бідний. Лежить ледащий під грушею, а багатий брат іде попри него. Поздоровався.

— Ти куди, брате, йдеш? — питає ледащий. Цей відповідає:

— Іду до бога.

— Чого?

— Бо в мене так зародило, що не маю де дівати. Хочу спитати бога, що з тим врожаєм робити.

Ледащий каже:

— Скажи богови, аби дав мені те, чого в тебе забагато. Через деякий час вертається роботящий брат, а ледащий запитує:

— Ну як, був з богом?

— Був, — відповідає роботящий.

— Ну й що він сказав?

— Сказав: за то, що ти такий ледащий, відбере в тебе й цю послідню петечину.

А ледащий каже:

— Бігме не дам. Спалю, а не дам. Та взяв та й спалив свій петек.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Бабинопілля (Акришори), Косівського району, Івано-Франківської області
28 березня 1983 року
Оповідач: Варварюк Михайло Георгійович (1939 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.