Про Івана Косяка, славного козака
Українська народна казка Кіровоградщини

За давніх-давен в мальовничому українському селі жила вродлива дівчина Конопляночка. Мала дівчина коханого, Івана Косяка — козака, вродливого та мужнього хлопця. Молодята готувалися до весілля, та несподівано налетів Змій Героїнович і вкрав красуню Конопляночку. Невтішний Іван відправився на пошуки коханої.

Ішов день, ішов два, тиждень, місяць, через макові поля, переплив ацетонову річку і дійшов до хатинки на курячих ніжках. В ній мешкала Баба-Яга. Привітався Іван лагідно та до земельки низько вклонився. Сподобалося Бабі таке привітання, і вирішила вона не їсти його, а вислухати:

— Що привело тебе сюди, юначе? — запитала стара.

— Украв мою кохану Конопляночку Змій Героїнович, а я йду її визволяти. Допоможи мені, бабусю, знайти цього злодія, повік твоєї допомоги не забуду.

Баба-Яга насупилася і відказала:

— Маю я зуба на цього негідника, образив він Бабусю-Ягусю, сам кайфував, а зі мною, старенькою, не поділився, сучий син. Ну що ж, допоможу я тобі. На ось тобі пігулку драмадолу. Куди вона покотиться, туди й іди. Вона приведе тебе до Змія Героїновича.

Подякував Іван Бубусі-Ягусі і пішов туди, куди котилася пігулка. Довго чи коротко, але дійшов він до палацу Змія Героїновича.

Сидить Змій на троні і, грізно дивлячись, говорить:

— Ну що, Іване, будемо битися, курити чи миритися?

— Будемо курити.

І почали… Скурили один косяк — нічого, скурили другий — нічого, скурили третій і Змій здався:

— Ну, що ти хочеш з мене?

— Поверни мені мою кохану Конопляночку, — відповідає Іван.

Нема чого робити Змієві, дав він Іванові в’язку з трьома ключами і говорить:

— Твоя Конопляночка за другими дверима, відкривай і забирай її. Тільки попереджую, не відкривай перші та треті двері, бо може бути лихо.

— Гаразд, — відповів Іван і пішов.

Став юнак навпроти перших дверей, так йому кортить їх відкрити. Ех! Була, не була, де наше не пропадало!

Відкрив, а там… одні нюхають, другі — коляться, треті — курять. І так йому захотілося до них приєднатися. Але стримався козак, вийшов з кімнати.

Підійшов він до других дверей, а за ними Конопляночка, та така гарненька, рум’яненька. Зраділа, кинулася коханому на шию, слізьми вмилася від радості. Взяв він її на руки і виніс з другої кімнати, а перед очима постали треті двері. Цікавість розпирала Івана. І, не звертаючи уваги на попередження Конопляночки, що навіть Змій-Героїнович не заходив у ці двері, хлопець їх все ж таки відчинив. А звідти виходять… опер-група та лікар-нарколог.