Українські народні казки

Про Івана, попа та пана

Українська народна казка Бойківщини

Як оженився бідний Іван, то взяв і жінку бідну. І нічого вони не мали. Прожили вони рік, з’явилася в них дитина. Прийшлося ту дитину хрестити, куми не хотять іти кумувати, бо нема кому кумувати, бо він бідний. І післав його піп, би він пішов до пана, би пан йому пустив покумувати свиней. Він приходить до пана і просить:

— Ніхто не хоче йти до мене кумувати. То пустіть своїх свиней, би покумували вони.

Пан каже пані:

— Пусти не лише свиню, пусти геть і пацята, най ідуть Іванови кумувати.

Іван виходить від пана, жене свині. Люде дивляться, що пан тілько свиней дав Івану. І пішли до Івана кумувати, бо буде гостина. Іван каже сусідам:

— Приходьте в куми. Мені пан дав свиней, щоб я різав, бив, би-м мав гостину, би люде мали ся чим гостити і мені кумувати.

Поприходили сусіди, порізали ті свині, наварили всього, напекли — дуже файну гостину справив Іван на хрестини. Охрестили дитину, прийшов на ту гостину й піп. На другий день сходяться люде до церкви, піп сміється з пана.

— Ну, — каже піп, — як ваші свині кумували?

А пан каже:

— Нічого. Кумували.

Та стиснув пан плечима і пішов додому.

І закликає пан Івана до себе додому і радить його:

— Слухай, Іване, наш піп джуе молиться, він дуже святий, має зноситися на небеса. І він має золото. Треба щось зробити, би ти то золото від нього забрав. Ти, Іване, тото зроби.

А Іван питається пана:

— А як то зробити?

А пан був на попа дуже злосний, що піп з нього за тоти свині сміявся. І навчив пан Івана, як він має зробити, аби пан посміявся з попа. І найшов пан для Івана попівські апарати.

Коли люде виходили з церкви, Іван сховався в кут і лишився в церкві. Та перебрався в попівські апарати. І голосно мовив:

— Господи помилуй! Дайте мені отця духовного. Він тої ночі буде зноситися на небеса! Най забирає у валізку своє золото і піде з ним на небеса.

Увечері піп узяв свою валізку з золотом, узяв з собою попадю і прийшов до церкви. А Іван уже стоїть там з великим. А той Іван був дуже сильний. Бере він попа й попадю в міх, а валізку з золотом у руку. І потягнув він той міх догоди на дзвіницю. А попови в’ївся в бік мотуз, яким був перев’язаний міх, і піп голосно застогнав. А Іван крикнув:

— Господи помилуй! У царстві таких не треба.

Та й пустив той міх, і він покотився сходами донизу. А Іван з валізкою пішов геть.

Прибігає Іван до пана, подає валізку з золотом і каже:

— Я вже тото зробив!

А на другий день приходить до церкви, піп править. Та й знов:

— Господи помилуй! Пане, як ваші свині кумували?

А пан у відповідь:

— Господи помилуй! Як ви зносилися на небеса?

На тім вони й розійшлися. І пан віддав Іванови за попівське золото весь свій маєток.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

124 (2379). Про Івана, попа та пана. СУС 1737. 4 грудня 1990 р. Чудак Михайло Петрович (1931). Львівська область, Турківський район, село Ісаї