Українські народні казки

Про Іванка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі чоловік і жінка, і був у них син Іванко — дурник. Одного разу каже батько синові:

— Біжи до дядька і візьми в нього ковганку. А щоб не забув, як зветься, повторюй: ковганка, ковганка...

От іде він дорогою і каже:

— Ковганка, ковганка...

Ідуть йому назустріч молоді. Та люди почули, що він каже «поганка», і подумали, що на молодих, та набили його. Та й кажуть:

— Ти б краще привітався. Тоді сказав Іван:

— Боже, поможи вам діточок побільше.

І вони відпустили його. Іде він далі. Сидить дядько при дорозі, притомився. Іван йому і каже:

— Добрий день, Боже, поможи вам діточок побільше.

А дядько йому каже:

— От дурний, сказав би «тьфу-тьфу» та й пішов би.

Іван послухав та й пішов далі. Бачить, сидять дві жінки і шукають одна у одної в голові воші. А він побачив це і каже:

— Тьфу-тьфу!

А жінки йому:

— Що ти кажеш! Краще б сказав: нате і мою голову — пошукайте і мені воші.

Послухав він, та й пішов далі. Іде, а серед дороги дві собаки рвуть одна одну. А він до них:

— Нате і мою голову.

Всунув він їм свою голову, і собаки порвали її.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

199 (5428). Про Іванка. СУС 1696. Записано 2008 року.
Оповідач: Поштаренко Катерина Данилівна (1928 року народження), село Бродецьке, Катеринопільський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.