Про Діда Мороза
Українська народна казка Чернігівщини
Ішов Дід Мороз лісом, аж бачить, сидить на дереві білочка. Захотів Дід Мороз заморозить її. Убачила білочка таке лихо і заховалась у свою хатку. А там у неї було тепленько: мох, листячко сухеньке. Аж тут зайчик навстріч Діду Морозу . Хотів було і його заморозить, да зайчик під густу ялину заховавсь, і Мороз туди не достав. Стрів лисичку із вовком, подумав, що цих уже поморозить, та лисичка у свою нору втекла. Вовк заліз у таку гущавину, що Дід Мороз усю шубу порвав об гілляки, коли за вовком гнавсь.
Розсердивсь Дід Мороз, лютує, що нікого не заморозив. Пішов на річку, гадав, що там когось найде, хто не заховавсь. Бігав по річці, тріщав, морозив, положив лід товстий. Приклав вухо до льоду, а там рибка
плаває, черв’ячки їсть.
Розсердивсь Дід Мороз, не знає уже, що й робить. Задумав піти в село, може, там хто є. Коли пришов до села, була ніч, то всі спали у теплих хатах.
Сів Дід Мороз да й заплакав, що нігде нікого не заморозив. А Весна хотіла його по-жіночому пожаліть його. Да коли підійшла, Дід Мороз кудись зник.