Українські народні казки

Про Жадібність

Українська народна казка Кіровоградщини

Жила собі Жадібність. Ні дня, ні години не знала спочину. Кого обдурити, кого обділити, кому пообіцяти — та й з кінцями.

Нагребла Жадібність купу грошей, від’їла велику пику та й все мало. Люди просять:

— Помираємо з голоду, дай хоч трохи грошей.

— Зачекайте, ось зовсім скоро я з вами поділюся.

Прибирала все до рук Жадібність більше і більше, клала у великі скрині незліченні багатства. Натягувала Жадібність стільки грошей, що й дівати було нікуди.

Діти не мають що їсти, дорослі падають з ніг, а їй байдуже. Ще трохи і вона — повелителька світу.

Та прийшла спустошлива грошова інфляція і з’їла все, що було. І залишилася Жадібність з пустими гаманцями та порожніми скринями. Заливається гіркими сльозами, та ніхто не чує, не відгукується. Бо хто до інших байдужий, сам буде покараний.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

164 (8048). Про Жадібність. СУС —. Записала Кирилюк Вікторія 2010 року. Брушко Лідія Вікторівна (1959). Кіровоградська область, Новоархангельський район, Вільшанка