Українські народні казки

Про Касіяна

Українська народна казка Полтавщини

Жив у нашому селі дід Касіян. Дружина у нього Явдоха була красуня на все село. Співала гарно, танцювала дрібненько, вишивала; на весіллі калачі і шишки пекла.

— Приходьте, будьте ласкаві, пані Явдошко, до нас на весілля і свого Касіянчика беріть, — часто запрошували молоді.

Прожило подружжя разом 20 років, а їх ніхто з людей укупочці не бачив.

Ось настав День народження Касіяна 29 лютого, а це число буває раз на 4 роки, називаються такі роки високосними. Одні люди кажуть, що це щасливі роки, інші — що ні.

Явдошка наварила і напекла смачних страв, тістечок і пирогів. Зійшлися люди. Повна хата. Загомоніли, заспівали, розговорився і господар та й повідав нам таке:

— Касіян преподобний, він святий, з нечистою силою бореться. Три роки без вихідних сидить Касіян з молотом в руках і б’є чорта по голові, щоб той не мав часу людям робити різні біди. Цю роботу преподобний залишає тільки в день своїх іменин — один раз на 4 роки, тоді він іде до церкви і молиться богові, щоб бог дав йому більше сили в боротьбі з нечистим.

З церкви Касіян повертається тоді, коли вже починає світати і цілу ніч молиться. В той час, коли Касіян у церкві, чорт вільний, він вилазить із безодні на поверхню землі і на що не гляне, все гине. Подивиться на худобу —

здихає, на людей — мруть, на поле — все сохне, все гине від очей нечистого, а люди звинувачують Касіяна.

Ось чому на Касянів день 29 лютого не можна з хати виходити до схід сонця.

У народі говорять: «На Касіяна до схід сонця і пес з буди не вилазить, а не те, щоб чоловік з хати виходив».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

114 (4825). Про Касіяна. СУС —. Записав Колісник Віталій 2008 року. Колісник Раїса Митрофанівна (1938). Полтавська область, Кременчуцький район, Салівка

Про Касіяна

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Святий Касіян цілих три роки сидить над чортом і його по голові молотом лупить. Б’є його, щоб не мав нечистий часу обдумати свої плани на людську згубу. Б’є чорта Касіян день-у-день і не дає йому спам’ятатися. Цю робота Преподобний лишає тільки в день своїх іменин — один раз на чотири роки. Тоді він іде до церкви і молиться богові, щоб бог дав йому більше сили в боротьбі з нечистим.

3 церкви Касіян повертається тоді, коли вже починає світати, бо цілу ніч молиться. А як з церкви прийде, то знову береться за своє діло: молота в руки і чорта по голові!

В той час, коли преподобний Касіян молиться богові, чорт вільний. Він вилазить із безодні на поверхню землі, і все, на що він подивиться, гине. Подивиться на худобу — здихає, подивиться на людей — мруть люди, подивиться на поля — все сохне, все гине від очей нечистого.

Ось чому на Касіянів день не можна з хати виходити саме тоді, як розвидняється.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

108 (5581). Про Касіяна. СУС —. Записано 2008 року. Заболотна Марія Іванівна (1935). Черкаська область, Чигиринський район, Медведівка