Українські народні казки

Про Касіяна

Українська народна казка Полтавщини

Жив у нашому селі дід Касіян. Дружина у нього Явдоха була красуня на все село. Співала гарно, танцювала дрібненько, вишивала; на весіллі калачі і шишки пекла.

— Приходьте, будьте ласкаві, пані Явдошко, до нас на весілля і свого Касіянчика беріть, — часто запрошували молоді.

Прожило подружжя разом 20 років, а їх ніхто з людей укупочці не бачив.

Ось настав День народження Касіяна 29 лютого, а це число буває раз на 4 роки, називаються такі роки високосними. Одні люди кажуть, що це щасливі роки, інші — що ні.

Явдошка наварила і напекла смачних страв, тістечок і пирогів. Зійшлися люди. Повна хата. Загомоніли, заспівали, розговорився і господар та й повідав нам таке:

— Касіян преподобний, він святий, з нечистою силою бореться. Три роки без вихідних сидить Касіян з молотом в руках і б’є чорта по голові, щоб той не мав часу людям робити різні біди. Цю роботу преподобний залишає тільки в день своїх іменин — один раз на 4 роки, тоді він іде до церкви і молиться богові, щоб бог дав йому більше сили в боротьбі з нечистим.

З церкви Касіян повертається тоді, коли вже починає світати і цілу ніч молиться. В той час, коли Касіян у церкві, чорт вільний, він вилазить із безодні на поверхню землі і на що не гляне, все гине. Подивиться на худобу —

здихає, на людей — мруть, на поле — все сохне, все гине від очей нечистого, а люди звинувачують Касіяна.

Ось чому на Касянів день 29 лютого не можна з хати виходити до схід сонця.

У народі говорять: «На Касіяна до схід сонця і пес з буди не вилазить, а не те, щоб чоловік з хати виходив».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

114 (4825). Про Касіяна. СУС —. Записав Колісник Віталій 2008 року.
Оповідач: Колісник Раїса Митрофанівна (1938 року народження), Салівка, Кременчуцький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.