☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Про Кобитю
Українська народна казка Кіровоградщини

Було це дуже давно. Пан об’їздив свої землі. В одному з сіл він запримітив чепурну хатинку і вирішив там пообідати. Господарі завели його у світлицю, накрили стіл. Пообідавши, він попросив води. Донька господаря винесла пану води, але засоромилась, злякалась пана і з переляку аж гикнула! Батько знітився, накричав на доньку і назвав її «кобилою».

Пан пообідав і згодом повернувся до свого маєтку. Але не міг забути ту дівчину Кобилу. Дуже вона йому сподобалась, от тільки ім’я її Кобила зовсім їй не підходило.

На другий день послав пан свого прикажчика до того селянина і наказав за будь-які гроші, які попросить селянин купити йому Кобилу. Здивувався селянин щедрій пропозиції, бо його кобила була старою клячею і не коштувала тих грошей, які йому пропонували за неї. Але пристав на пропозицію прикажчика.

Прив’язали кобилу до фаетона і потягли до помістя. По дорозі стара кляча не встигала за молодими панськими рисаками, падала. Вона обдерла собі всі боки й коліна.

За цей час пан оголосив своїм сусідам і друзям, що має намір одружитися. А щоб не називати наречену Кобилою, дав їй ім’я Кобитя. Запросив до себе гостей, щоб познайомити з нареченою.

Слугам наказав натопити баню, вимити Кобитю, напоїти чаєм, переодягнути і розмістити у кімнаті для гостей. Слуги, хоч і дивувались, але старанно обмили Кобитю у бані, напоїли Кобитю чаєм, якого вона випила аж два відра, після чого уклали її спати в гостьовій кімнаті.

Вранці зійшлися гості, слуги одягли Кобитю в сукню і привели до пана. Сорому пана не було кінця. Не витримавши такої ганьби, він застрелився.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

230 (8129). Про кобитю. СУС —. Записали члени краєзнавчого гуртка «Стежками рідного краю» 2010 року. Мерзлякова Марія Дементіївна (1921). Кіровоградська область, Добровеличківський район, Піщаний Брід