Українські народні казки

Про Надійку і брудні черевики

Українська народна казка Полтавщини

Була ніч. Три пари брудних черевиків валялись у коридорі.

— Ох, — зітхнула якась із них, — коли б ви знали, яка нечупара моя хазяйка! Погляньте, як ми припали пилюкою. Ми цілий день водили нашу хазяйку по вулиці, до її подружок, стільки бруду залишилось на нас. А вона закинула нас під стілець і ми стоїмо такі брудні, навіть дихати ніяк.

— Е ні, — заперечив черевик з другої пари, — таких нетіпах, як наша хазяйка, ще світ не бачив. Вона не тільки нас ніколи не чистить, а навіть не віддає, щоб відремонтували. Тому ми порвані, підбори скособочились. Нам навіть соромно на люди показуватись.

— Ви б краще про нашу послухали, — в один голос сказали черевики третьої нари, — вона хтозна скільки ходить, не зашнуровуючи нас. Ми чалапаємо, розтоптуємось, втрачаємо форму. Шнурки попадають нам під підошву, брудні, надірвані. Боїмось, що колись наступить на нас і впаде, носа розіб’є. Наша хазяйка справжня нехлюя.

— Мабуть, ми підемо помиємось самі, — вирішили черевики першої пари.

— А ми підемо пошукаємо, щоб хтось нас відремонтував, — обізвались черевики другої пари.

— А ми пошукаємо когось, щоб замінив нам шнурки і зав’язав їх, — вирішили черевики третьої пари.

Так і зробили, розійшлись у пошуках своїх рятівників.

Добре виспавшись, Надійка, як з’ясувалось, це була одна і та ж хазяйка усіх черевиків, вирішила піти погуляти. Почала шукати свої черевики, але ні в коридорі, ні в кімнаті їх не було. Випадково побачила одну пару черевиків у ванній кімнаті: вони лежали мокрі на брудній підлозі і жалібно стогнали. Куди ж їх взувати такі брудні й мокрі?

Відкрила двері, а за порогом лежить друга пара черевиків, і крізь дірки в них пробиваються сонячні промінчики. Одягнути їх — тільки подружок посмішити.

Третю пару вона побачила на подвір’ї. Черевики зачепились шнурками за бур’янину і лежали, такі негарні.

Аж тут мама виходить з городу, побачила Надійку, похитала головою і нічого не сказала.

Надійка заплакала, а потім зібрала черевики: одні помила і поставила сушитись, а за інші попросила маму, щоб та понесла їх відремонтувати. В цей день Надійка не змогла погуляти. Але надалі вирішила бути хорошою хазяйкою для свої черевиків. Так черевики навчили Надійку добре доглядати за ними.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

45 (4901). Про Надійку і брудні черевики. СУС —. Записала Пшенична Юлія 2008 року.
Оповідач: Сорока Надія Андріївна (1930 року народження), Тростянець, Полтавський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.