Українські народні казки

Про Оленку і Василька

Українська народна казка Полтавщини

Жили чоловік і жінка, а були у них діти, дочка Оленка і маленький синок Василько. Тато і мама ходили на роботу із ранку до вечора, а Оленка доглядала братика.

Одного разу пішла вона гуляти. Положила Оленка Василька у бур’янці, а сама гралася із другими дітьми у квача, у жмурки, за Василька й забула. Надвечір вона побігла додому поратися, а про братика й не згадує. Аж дома огляділася, що немає його, побігла туди, а його ніде немає.

Біжить вона, гукає і плаче. Добігає до річечки і питає, чи не бачила маленького хлопчика. А річечка каже, щоб вона обірвала бур’янець на бережку, а тоді й скаже. Дівчинка обірвала, а річечка каже, що понесла його Баба Яга. Оленка побігла далі. На дорозі стоїть обвалена пічка. Оленка питає:

— Пічечко-пічечко, чи ти не бачила мого братика?

— Обмаж мене, — каже пічка, — тоді скажу.

Вона обмазала її, а та сказала, що понесла Баба Яга хлопчика у ліс. Біжить сестричка далі, аж стоїть яблунька. Так вона заросла бур’яном, що і гілочок не видно.

— Яблунько, скажи мені, чи не бачила мого братика?

— Скажу, як мене прибереш.

Вона прибрала яблуньку і та сказала, що понесла баба Яга у ліс. Побігла дівчинка у ліс, а вже чисто вечір. В лісі стоїть хатка на курячій ніжці, а в хатці сидить Василько і плаче. Баба Яга в той час пішла десь у ліс. Забрала Оленка братика і побігла додому.

Огляділась Баба і стала гнатися за ними. Ось-ось нажене. Добігає до яблуньки дівчинка і просить, щоб та її порятувала. Яблунька й заховала діток під свої гілочки, а Бабу Ягу засипала яблуками по голові. Та так боляче, що та утекла назад, а дівчинка із братиком знову побігли. Та Баба Яга знову доганяє. Тоді пічка помогла дітям і заховала їх. Побігли вони знову. Добігають до річечки, а Яга ось-ось наздожене. Річечка прикрила їх травичкою попід бережком і зла баба не побачила.

Так діти пізно увечері прибігли додому. Батько і мати плачуть, аж тут у хату Оленка із Васильком на руках вбігає.

Тато і мама ухватили із радощів дітей, цілують і дякують богу, що допоміг їм і дітям.

Оце вам казка, а мені бубликів в’язка, а вам глек молока ще й булка м’яка. А як не доїсте, то мені дасте.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

26 (4638). Про Оленку і Василька. СУС 480А*.Записала Денисенко Ірина (7 клас) 2008 року. Денисенко Олександра (1938). Полтавська область, Лохвицький район, Луценки