☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Про Соломона
Українська народна казка Закарпаття

Соломон був дуже мудрий. Він знав усякі мудрощі, що були на землі. І тепер є мудрі, та він був май мудрий. Він всякі діла робив, і то все було мудре. І зробив він вагу. А його мамка зазвідала:

— Що ти, Соломоне, робиш?

— Мамочко, — каже, — вагу.

— А нащо того? А він відповідає:

— Жінський розум — то собаче, пробачте, г... Переважити його хочу.

А мама звідає так:

— Ти є мій, сине?

— Так. А ви така, як і другі, білоглава жіночка.

Цим він образив маму, і що вона йому сказала, то й було.

— Богдай, — каже, — ти весь світ обійшов. Аби-сь був у вишині й в присподні. І тоді заговорив, коли цей стіл заговорить.

І він занімів. І пішов, і сходив цілий світ. І побував там, де мама сказала. І дуже тяжко йому було пройти в присподню. Прийшов він до моря, і його проковтнув кит. А він кита всередині різав і рубав, і кит його виблюнув і викинув вон.

І довго він не приходив. А як прийшов додому, зробив з того столика скрипочку. І загусляв на ній та й заговорив. Стіл заговорив, і він заговорив.

І тоді зібрався він і знов пішов і ходив, довго ходив. І запустив собі бороду, запустився так. І все по рівнині ходив. І все мудрував. І зробив таке велике дзеркало. Зарослий, бідненький, несе собі то дзеркало. А то нове для всіх, жони, дівчата, хлопці дивляться — себе видять файно.

— Продай, — просять.

— Не продаю. Ідуть його дві сестри:

— Продай тото дзеркало.

— Нє. А мама у вас є?

— Є.

— Мамі продам.

Мама вбралася, і привели її.

— Купіть тото дзеркало. Вам то файно в хату буде. Аж будете зо мною спати, то я вам дам його даром.

— Най буде, — сказала вона.

А вона не пізнає його. Прийшов він додому. Він рад, що маму видить. Він же груди її ссав. Повечеряли, полягали спати, і боїться він лежати коло свої мами любої, котра йому свої груди давала. Поклала мама його руку на свої груди, а він тихенько каже:

— Цими грудьми я живився.

Вона поклала його руку на своє черево. А він застогнав, ніби уві сні. Та й каже:

— Там я жив, де міліони. Дев’ять місяців.

— Що?

А він ніби спить. Айбо не спить він. Вона засвітила світло, подивилася — на нім знак.

— То це ти, сину мій?

— Так, мамо. Я виконав ваше завдання. Все пройшов. Видите, то є правда, що собаче переважує.

І на цім казка кончилася.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області 1 серпня 2002 року Юрик Дмитро Іванович (1911 року народження)