Про Фоштера і його жінок
Українська народна казка Закарпаття
Були в діда три дівки. Вони були худобні і йшли шукати щастя. Май старша пішла перша й попалася до фоштера. І він узяв її за жінку. Та й каже:
— Я йду на охоту, а ти будеш дома. І пішов, і приніс їй зайця: — Мені м’ясо зладиш, а вуха й ніс із’їдж.
І пішов. А жона му зладила м’ясо, а вуха й ніс верла в попіл. Він сів їсти та питає:
— Вуха, ніс, де-сьте? А вони відповіли:
— Ми у спузі печемеся.
І він жінку нараз забив. І вер у ледовню.
І пішла друга сестра глядати щастя. І напала на того фоштера, і він її взяв за жону. І їй то саме сказав:
— Я йду на вадаску, а ти будь дома. І приніс зайця.
— Зладиш мені м’ясо, а тобі будуть вуха й ніс. І з’їдж їх.
А вона вуха й ніс верла в попіл, а м’ясо йому зладила й дала. А фоштер сів їсти та зазвідав:
— Вуха, ніс, де-сьте?
— Ми у спузі печемеся, — відповіли вуха й ніс з попелу. І він нараз убив її та поніс у ледовню.
Пішла третя сестра щастя глядати. І тож попала до фоштера, і він узяв її за жону. І каже їй:
— Я буду ходити на вадаску, а ти будь дома. Приніс він зайця:
— Ти мені злади м’ясо з зайця, а вуха й ніс із’їдж. А жона пішла до старенької бабки:
— Бабко, що робити? Казав мені, жеби я заячі вуха й ніс із’їла. А бабка їй сказала:
— Возьми й положи вуха й ніс у пазуху.
І вона так зробила. Фоштер прийшов, дала жона йому їсти, а він звідає:
— Вуха, ніс, де-сьте? А ті відповідають:
— Ми у теплім жолудку. І він їй сказав:
— Ти у мене вірна жона.
А другий день фоштер пішов на вадаску й забув узяти з собою ключі. І жона взяла ключі, походила по хижах і найшла дві свої мертві сестри.
І тоді вона ізобралася й втікла до няня назад. І сказала няньови, де її дві сестри.