Про Хвеська та Хвеську

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В одному селі жити Хвесько та Хвеська, бідненько жили, нічого лишнього не було. От одного разу Хвеська каже:

— Піди до наших, може, наші що дадуть.

Хвесько шапку в охапку, вдягнувся і пішов. Приходить у хату до своїх.

— Здоровенькі були, казала Хвеся, щоб що дали.

— Сідай за стіл, пообідай з нами, розказуй, як живете.

Пообідали. А родичі й кажуть:

— Холодно стає, візьми кожух та й тепліше стане. Хвесі поклін передай.

Подякував Хвесько і пішов собі. А Хвеська назирцем за ним ходила-виглядала, не дождалась та й до сусідів на посиденьки.

Прийшов Хвесько додому, а Хвесі немає. Кинув кожух на мокрий діл та й ходить по ньому , жінку виглядає. Приходить Хвеська, питає:

— Був у наших?

— Був.

— Щось дали?

— Дали.

— А де дів?

Хвесько на діл показує. А Хвеська йому:

— Ой дурний — дурний, нерозумний, взяв би ти кожух та й повісив на гвіздок.

— Так зроблю на другий раз.

Проходить врем’я, знов посила Хвеся Хвеська до своїх. Хвесько шапку в охапку ,одівся і пішов. Приходить і каже:

— Здоровенькі були, казала Хвеся, щоб що дали.

— Сідай, сідай, гостем будеш, повечеряй з нами, а тоді щось і дамо.

Поїв та все допитується, чи дадуть, що. Дали йому лоша. Жене Хвесько

його додому. А Хвеська назирцем ходила, ждала-виглядала, не дождалась, пішла до сусідів на посиденьки.

Приходить Хвесько додому з лошам та й тягне його на гвіздок вішати. Тут і Хвеська нагодилась:

— Ой дурний, дурний, нерозумний, взяв би лоша та повів його в хлів, сінця в ясла поклав та нагодував його.

— В другий раз зроблю як ти кажеш.

Живуть-поживають. Лоша росте собі, Хвеська за ним дивиться. Через якийсь час каже Хвеськові:

— Ти б пішов до наших, може, щось дадуть.

Взяв Хвесько шапку в охапку і пішов до родичів.

— Здоровенькі були, казала Хвеся, щоб що дали .

Почали наші розпитувати про Хвесю, коника, як вони там живуть-поживають, добра наживають. А Хвесько на стіл поглядає, гостинців собі дожидає. Потім розпитали, і дівчинку Хвеськові дали. Іде Хвесько додому, дівчинку веде за собою. Жінки дома не було, на посиденьках у сусідів. Привів Хвесько дівчинку додому, тягне до ясел, сінцем пригощає. А дівчинка давай плакати. У цей час Хвеська нагодилася та й каже:

— Ой дурний, дурний, нерозумний, взяв би ти дівчинку посадив за стіл, нагодував, попоїв та й був би розумний.

— Так зроблю вдруге.

Ось уже й Масляна й настає. Схотілось Хвесі вареників з сиром, посилає Хвеська до наших. Хвесько шапку в охапку та й пішов. Прийшов та й каже:

— Здоровенькі були, казала Хвеся, щоб сиру, масла дали.

Родичі Хвеська пригощали ще й додому дали. Ось іде Хвесько додому. Надворі холодно, зима не відступає, лід під ногами тріщить. Страшно Хвеськові йде він і тріщини маслом змазує. А ворони над головою кричать:

— Кра — кра — кра!

Хвеськові почулось ,що «крав». Взяв він той сир та й пожбурив воронам, а додому ні з чим вернувся.

Швидко Хвеська додому вернулась, побачила, що Хвесько прийшов без

нічого та й каже:

— Ой дурний, дурний, нерозумний, взяв би приніс додому, а я вареничків

наварила.

— Вдруге так і зроблю.

А сам живіт погладжує, об’ївся у рідних.

Скоро казка кажеться, та нескоро діло робиться.

Пройшло якесь врем’я. Пригласили Хвеська та Хвеську рідні у гості. Хвесько шапку в охапку та й пішов з Хвеською. В гостях їх смачним пригощали. Стало надворі смеркати, то й ночувати залишили. А Хвесько так наївся, що захотів пити. Посилає його Хвеська в погріб, там бочка квасу яблучного стояла.

— Та тихенько, щоб родичі не почули, а то розбуркаєш усіх.

Поліз Хвесько у погріб, там темно, не видно, спіткнувся об бочку, знайшов чіп , вийняв його, весь квас і розлився. Приходить до Хвесі.

— Ой дурний, дурний, нерозумний, що ж ти натворив? Піди в сінях стоїть мішок з піском та засип. А в сінях стояли два мішки: один з мукою, а другий з піском. Взяв Хвесько мішок муки та й тягне його в погріб, висипав увесь.

Як побачила це Хвеся , а надворі вже світало, хамись — хамись та й додому

подались.

З тих пір живуть-поживають в гості до своїх не поспішають.

От і казці кінець, а хто слухав молодець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

90 (5565). Про Хвеська та Хвеську. СУС —. Записано 2008 року. Дробіт Пріська Харитонівна (1924). Черкаська область, Чигиринський район, Головківка