Про багача, який сховав гроші у вербу
Українська народна казка Закарпаття
Жив раз дуже багатий чоловік-газда. Добре ґаздував, годував много худоби і мав много грошей, але гроші ховав у вербу.
Раз прийшла страшна буря з громами, блискавицями, і пропало ґаздівство багача. Грім убив і жону, і дітей. Залишився чоловік без копійки. То що знав чинити? Рушився в жебри.
Люди говорять йому:
— Чоловіче, чого ти, здоровий, сильний, не хромий, не сліпий по жебрах ходиш?
— За те, бо я був такий багатий, що нікуди було гроші складати, і я ховав гроші у вербу. І все пропало нараз, одним махом.
А вербу, куди багач складав гроші, повінь понесла на одне поле і тут довго стояла.
Хазяїн поля увидів величезну колоду і зрадувався:
— Ну, буде досить дров.
І прийшов на поле з возом, ї почали різати колоду. Ріжуть, ріжуть і щось загарчало.
— Напевно, рінь попала в дупло. Подивилися, а там повно золота-срібла! І став хазяїн поля великим багачем.
А той, від кого грім побив усе ґаздівство, далі ходив по селах жебраючи. Раз припросився на ніч до однієї хижі (а ото була хижа того чоловіка, котрий різав вербу). Кажуть йому:
— Чому ви жебраєте? Таж ви не сліпий, не хромий?
— За те, бо я мав велике багатство, таке багатство, що у вербу гроші складав. А нагрянула буря, і все пропало. І вербу вода понесла.
«Йой, — думає собі чоловік, — та ж це той, котрий збирав гроші, і вони попали мені в руки». І почав радитися з жоною:
— Що, якби ми з тих грошей дали йому хоч одну частину?
І насипали повну тайстру золота і поклали на міст, куди мав іти жебрак. А той перед мостом закрив очі і каже:
— Ба як ото сліпий ходить мостом?
І перейшов міст з палицею в руках. Тайстра з грішми залишилася на мості.
Ґазда за ним слідкував і взяв тайстру, приніс до хижі і каже:
— Тут маєш, жоно, наші гроші. Жебрак не підняв їх з моста.
А жебрак ходив-блудив по селах і все вертався в ті місця, де його красно прийняли.
Через рік попав знов до цієї хижі.
— Не сердіться, що я знову прошуся до вас на ніч.
— Ми не сердимося. У нас є де переспати. Звідують його:
— Чи ви на мості не знайшли тайстру?
— Я ні, бо я пробував переходити міст як сліпий і нічого не видів.
І челядь думає знову, як би помогти нещасному жебракові. Думали, думали, і ґаздиня надумалася спекти великий хліб-ціповик і покласти в нього повно грошей. Так і зробили. Вранці передали хліб жебракові.
— Беріть сей ціповик. Буде вам на пару днів що їсти. Жебрак взяв хліб, подякував добрим людям і пішов собі. Іде, іде, іде. Стрітився з калікою без ніг. Дуже пожалів його і подарував йому хліб.
Газда за ним слідкував, і коли се увидів, дуже розсердився і каже жоні:
— Більше йому нічого не дамо, бо, напевно, ото багатство не йому суджено.
— Чому?
— Та ж подарував хліб з грішми калікові!
Так і було. Жебрак ходив по світу з цуравою тайстрою. Може, й нині ходить, якщо не вмер.