Українські народні казки

Про багача, який сховав гроші у вербу

Українська народна казка Закарпаття

Жив раз дуже багатий чоловік-газда. Добре ґаздував, годував много худоби і мав много грошей, але гроші ховав у вербу.

Раз прийшла страшна буря з громами, блискавицями, і пропало ґаздівство багача. Грім убив і жону, і дітей. Залишився чоловік без копійки. То що знав чинити? Рушився в жебри.

Люди говорять йому:

— Чоловіче, чого ти, здоровий, сильний, не хромий, не сліпий по жебрах ходиш?

— За те, бо я був такий багатий, що нікуди було гроші складати, і я ховав гроші у вербу. І все пропало нараз, одним махом.

А вербу, куди багач складав гроші, повінь понесла на одне поле і тут довго стояла.

Хазяїн поля увидів величезну колоду і зрадувався:

— Ну, буде досить дров.

І прийшов на поле з возом, ї почали різати колоду. Ріжуть, ріжуть і щось загарчало.

— Напевно, рінь попала в дупло. Подивилися, а там повно золота-срібла! І став хазяїн поля великим багачем.

А той, від кого грім побив усе ґаздівство, далі ходив по селах жебраючи. Раз припросився на ніч до однієї хижі (а ото була хижа того чоловіка, котрий різав вербу). Кажуть йому:

— Чому ви жебраєте? Таж ви не сліпий, не хромий?

— За те, бо я мав велике багатство, таке багатство, що у вербу гроші складав. А нагрянула буря, і все пропало. І вербу вода понесла.

«Йой, — думає собі чоловік, — та ж це той, котрий збирав гроші, і вони попали мені в руки». І почав радитися з жоною:

— Що, якби ми з тих грошей дали йому хоч одну частину?

І насипали повну тайстру золота і поклали на міст, куди мав іти жебрак. А той перед мостом закрив очі і каже:

— Ба як ото сліпий ходить мостом?

І перейшов міст з палицею в руках. Тайстра з грішми залишилася на мості.

Ґазда за ним слідкував і взяв тайстру, приніс до хижі і каже:

— Тут маєш, жоно, наші гроші. Жебрак не підняв їх з моста.

А жебрак ходив-блудив по селах і все вертався в ті місця, де його красно прийняли.

Через рік попав знов до цієї хижі.

— Не сердіться, що я знову прошуся до вас на ніч.

— Ми не сердимося. У нас є де переспати. Звідують його:

— Чи ви на мості не знайшли тайстру?

— Я ні, бо я пробував переходити міст як сліпий і нічого не видів.

І челядь думає знову, як би помогти нещасному жебракові. Думали, думали, і ґаздиня надумалася спекти великий хліб-ціповик і покласти в нього повно грошей. Так і зробили. Вранці передали хліб жебракові.

— Беріть сей ціповик. Буде вам на пару днів що їсти. Жебрак взяв хліб, подякував добрим людям і пішов собі. Іде, іде, іде. Стрітився з калікою без ніг. Дуже пожалів його і подарував йому хліб.

Газда за ним слідкував, і коли се увидів, дуже розсердився і каже жоні:

— Більше йому нічого не дамо, бо, напевно, ото багатство не йому суджено.

— Чому?

— Та ж подарував хліб з грішми калікові!

Так і було. Жебрак ходив по світу з цуравою тайстрою. Може, й нині ходить, якщо не вмер.

Походження та примітки

Про багача, який сховав гроші у вербу. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 834 — Друкується вперше. У інших казкарів даної збірки варіанти цього сюжету не записано.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).