Українські народні казки

Про безголового охотника

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Три охотники узнали, що недалеко од села скривається вовк. Рішили його вбити. А вовк, спасаясь од охотників сховався в печеру. Вхід туди був один і той дуже вузький: голова пролізе, а плечі — ні. Сховалися охотники за каменем і ждуть, коли вовк вилізе. А вовк не дурний, спокійно у печері одсижуєця. Значить програє той, кому першому надоїсть сидіть і ждать.

От одному охотнику надоїло. Рішив як-небудь в печеру протиснуця і вигнати сірого обратно. Просунув голову, а назад її не витащить.

Охотники довго дивилися за своїм товаришем, тоді порухали його, а голови уже нема. Безголове тіло принесли в село. Один старець сказав:

— Судячи з того, що охотник поліз в печеру до вовка, голови в нього уже давно не було.

Пішли охотники до вдови, а вона й каже:

— Откуда я знаю була та голова чи ні. Помню, що шапку кожного року нову купляв.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Прижигалінська Валентина Яківна (1940 року народження), Дніпропетровська область, Васильківський район, Васильківка 210 (7456). Про безголового охотника. СУС (1225). Записала Віннік Юлія 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.