Українські народні казки

Про билинку

Українська народна казка Полтавщини

Летів горобець через хлівець та й сів на билинці, та й каже:

— Билинко, билинко, поколиши мене.

— Не буду тебе колихати, — відповіла билинка.

Полетів горобець-молодець до кози та й каже:

— Козо, козо, іди билинку їсти.

— Нащо билинку їсти?

— Бо не хоче билинка мене, горобця-молодця, поколихати.

— Не буду билинку їсти, — відповіла коза.

Полетів горобець-молодець до вовка та й каже:

— Вовче, вовче, іди козу різати.

— Нащо козу різати?

— Бо не хоче коза билинку їсти.

— Нащо билинку їсти?

— Бо не хоче билинка мене, горобця-молодця, поколихати.

— Не буду козу різати, — відповів вовк.

Полетів горобець-молодець до ведмедя та й каже:

— Ведмедю, ведмедю, іди вовка бити.

— Нащо вовка бити?

— Бо не хоче вовк козу різати.

— Нащо козу різати?

— Бо не хоче коза билинку їсти.

— Нащо билинку їсти?

— Бо не хоче билинка мене, горобця-молодця, поколихати.

— Не буду Вовка бити, — відповів ведмідь.

Полетів горобець-молодець до вогню та й каже:

— Вогню, вогню, іди ведмедя палити.

— Нащо ведмедя палити?

— Бо не хоче ведмідь вовка бити.

— Нащо вовка бити?

— Бо не хоче вовк козу різати.

— Нащо козу різати?

— Бо не хоче коза билинку їсти.

— Нащо билинку їсти?

— Бо не хоче билинка мене, горобця-молодця, поколихати.

— Не буду ведмедя палити, — відповів вогонь.

Полетів горобець-молодець до води та й каже:

— Водо, водо, іди вогонь тушити.

— Нащо вогонь тушити?

— Бо не хоче вогонь ведмедя палити.

— Нащо ведмедя палити?

— Бо не хоче ведмідь вовка бити.

— Нащо вовка бити?

— Бо не хоче вовк козу різати.

— Нащо козу різати?

— Бо не хоче коза билинку їсти.

— Нащо билинку їсти?

— Бо не хоче билинка мене, горобця-молодця, поколихати.

Вода подумала-подумала та й каже:

— Згашу вогонь, бо він спалить усе довкола.

Вода іде вогонь тушити, вогонь іде ведмедя палити, ведмідь іде вовка бити, вовк іде козу різати, коза іде билинку їсти.

Билинка побачила, що іде коза її їсти та й погодилась горобця-молодця поколихати.

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

233 (7123). Про билинку. СУС 2034А*. Записав Яременко Анатолій 2009 року.
Оповідач: Ткаченко Ганна Степанівна (1925 року народження), Хомутець, Миргородський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.