Українські народні казки

Про бобик

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі дід і баба, була в них курочка Ряба.

Пішла курочка на город порпастися і випорпала біб. Принесла той бобик до діда з бабою. Взяв дід той бобик і посадив в хаті під лавкою. Росте бобик, росте, виріс до лавки і вже нема місця далі рости.

Каже баба до діда:

— Верти, діду, діру в лавці, щоб бобик мов місце рости далі.

Вивертів дід в ловці діру, росте бобик, росте, виріс до стелі. Каже баба до діда:

— Верти діду в стели діру.

І вивертів дід в стели діру. Росте бобик далі і виріс аж до стріхи. І знов каже баба до діда, щоб вертів діру в стрісі. Дід так і зробив, вивертів діру в стрісі, і вже бобко росте далі. Виріс бобко аж до неба. Дивляться дід з бабою, що бобик виріс аж до неба, і каже баба до діда, що хоче лізти до неба.

Поставив дід драбину до хати, і полізла баба перша, спочатку на хату, а з хати на бобка. Взяла з собою ще й ночви. За нею поліз дід, за дідом внучка, за внучкою собачка, далі кицька і мишка. І коли вони вже вилізли дуже високо, у бобка стебло не витримало такого тягару, хруснуло і зламалося. Вони всі попадали на долину, і дуже довго сміялися та за боки трималися.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

268 (7487). Про бобик. СУС 1960G. Записав Лосик Михайло 2009 року. Козак Іванна Іванівна (1937). Дніпропетровська область, Томаківський район, Михайлівка